Постанова
Іменем України
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1169/12
провадження № 61-9661св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Заява обгрутована тим, що 21 лютого 2013 року Першотравневий районний суд м. Чернівців на виконання заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2012 року у справі № 2-1169/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № CVAHAE00000200 у розмірі 128 326,54 грн та 1 283,27 грн судового збору, видав виконавчий лист, пред`явлений до виконання до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - ВДВС).
Заявник довідався, що 23 грудня 2014 року державний виконавець ВДВС виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Однак банк не отримав цієї постанови та оригінал виконавчого листа від 21 лютого 2013 року щодо боржника ОСОБА_1 .
На час звернення зі заявою до суду в АТ КБ "Приватбанк" та ВДВС виконавчий документ відсутній, що свідчить про його втрату.
Банк просив видати дублікат виконавчого листа від 21 лютого 2013 року у справі № 2-1169/2012 та поновити строк для пред`явлення його до виконання з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 15 листопада 2018 року заяву АТ КБ "Приватбанк" задоволено. Постановлено видати АТ КБ "Приватбанк" дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-1169/12 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Поновлено АТ КБ "Приватбанк" пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1169/12.
Рішення суду мотивоване тим, що у зв`язку зі втратою оригіналу виконавчого документа є підстави для поновлення строку для його пред`явлення до виконання та видачі дубліката виконавчого листа № 2-1169/12 замість втраченого відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України та частини першої статті 433 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 15 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення річного строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надавши належних та допустимих доказів поважності причин пропуску цього строку.
Звернення банку до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видача дубліката виконавчого листа, більш ніж через п`ять років після його видачі, свідчить про те, що стягувач не цікавився рухом виконання судового рішення, що стало причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду в аналогічних справах, чим порушив фомування єдиної правозастосовчої практики.
Невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасності повернення наданих йому банком кредитних коштів становить загрозу повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, обмежує та порушує майнові інтереси АТ КБ Приватбанк".
Суд апеляційної інстанції скасував законну й обгрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив, що оригінал виконавчого документа втрачений ВДВС, тому є підстави для видачі дубліката. Суд також встановив, що у зв`язку зі втратою виконавчого листа, стягувач пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2012 року у справі № 2-1169/2012 стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № CVAHAE00000200 у розмірі 128 326,54 грн та 1 283,27 грн судового збору. Судове рішення набрало законної сили.
28 лютого 2013 року Першотравневий районний суд м. Чернівців за заявою стягувача видав виконавчий лист № 2-1169/12, який перебував на виконанні у ВДВС.
29 грудня 2014 року державний виконавець ВДВС виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Доказів щодо направлення виконавчого листа стягувачу та його отримання ним немає.
Відовідно до листа ВДВС від 23 травня 2017 року, на сьогодні, виконавчий лист № 2-1169/12 на виконанні не перебуває.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
На час відкриття виконавчого провадження (2013 рік) та повернення виконавчого документа стягувачу (2014 рік) був чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV). На час звернення заявника до суду зі заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання був чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.