Постанова
Іменем України
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 754/16184/16-ц
провадження № 61-11970св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відкрите акціонерне товариство Банк "Біг Енергія",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Борисової О. В., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" (далі -ВАТ Банк "Біг Енергія"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обгрунтований тим, що 07 серпня 2005 року між ним та ВАТ Банк "Біг Енергія" укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого в цей же день укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
09 березня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки.
27 грудня 2013 року право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2005 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), яке у липні 2016 року передало право вимоги за цим договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Гровінг стейт" (далі - ТОВ "Гровінг стейт"), що в свою чергу 21 липня 2016 року передало право вимоги ОСОБА_4
07 вересня 2016 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на іпотечну квартиру за собою, у зв`язку з чим, іпотека припинена на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором виконане у повному обсязі в порядку позасудового врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, то будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
З огляду на вказане, просив суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що реальне виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки не є правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а є лише правовою підставою для припинення іпотеки.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що норми Закону України "Про іпотеку", на які посилається позивач, обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, регулюють, зокрема, підстави для припинення дії іпотеки, зобов`язання у зв`язку з його виконанням та способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, позасудового врегулювання питання в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання та недійсність наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання після його позасудового врегулювання. Підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є недотримання визначеної Закону України "Про нотаріат" і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) процедури вчинення виконавчих написів, тобто, при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо. Оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання його прав внаслідок виконання виконавчого напису, що є підставою для їх захисту відповідно до вимог чинного законодавства, відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню згідно з вимогами законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову чи передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
01 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Порушуючи норми процесуального права: статті 89, 263, частиною четвертою статті 265 ЦПК України, та статтю шосту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди не мотивували на підставі яких доказів суди дійшли висновку, що виконавчий напис від 09 березня 2011 року виконаний.
Суди не застосували норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме: статті 17, 33, 36 Закону України "Про іпотеку", норми Закону України "Про виконавче провадження".
Суди не надали оцінки тому, що оскільки виконавчий напис невиконаний, він є чинним і в будь-який момент може бути пред`явлений до примусового виконання, тобто до повторного стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором в межах виконавчого провадження, що є порушенням статті 33 Закону України "Про іпотеку" і статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" укладено кредитний договір № 11/01-09-2005 про надання споживчого кредиту.
На забезпечення виконання кредитного договору 07 вересня 2005 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки № 11/01-09-2005, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У березні 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості .
Суди встановили, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду за захистом своїх порушених прав, не визнаючи законність вчинення виконавчого напису.
Рішенням Деснянського районного суду від 30 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., третя особа: ВАТ Банк "Біг Енергія" про скасування виконавчого напису відмовлено.
Рішенням Шевченківського районного суду від 21 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., третя особа: ВАТ Банк "Біг Енергія" про захист прав споживача, скасування виконавчого напису відмовлено.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 15 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду м.Києва заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ Банк "БІГ Енергія" треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
На підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2017 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визнає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України, Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.