Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 128/1550/16-ц
провадження № 61-4843св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2018 року у складі судді Ганкіної І. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним.
Позов обґрунтований тим, що09 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали у простій формі договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .
23 квітня 2008 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька" у справі № 1-147/08 вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним, визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1 .
18 квітня 2014 року дружина позивача - ОСОБА_3 звернулася із заявою до Вінницького міського суду Вінницької області про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька".
29 вересня 2015 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області її заяву задоволено, рішення Постійно діючого третейського суду скасовано. Апеляційний суд Вінницької області залишив апеляційні скарги "ОТП Факторинг" та ОСОБА_2 без задоволення.
04 червня 2008 року ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", на забезпечення виконання кредитних зобов`язань уклали договір іпотеки № PML-B02/048/2008, посвідчений приватним нотаріусом Нідзельською І. Є. Предметом іпотеки є вказаний будинок з прибудовами та господарськими будівлями.
Договір іпотеки є недійсним, оскільки будинок, який є предметом іпотеки, належав ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька", яке було скасовано 29 вересня 2015 року ухвалою Вінницького міського суду. Залишивши без змін ухвалу Вінницького міського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що третейський суд вийшов за межі своєї компетенції щодо розгляду вказаного спору та не взяв до уваги ту обставину, що дружина позивача ОСОБА_3 як співвласниця майна не надавала згоди на укладення договору купівлі-продажу.
Враховуючи, що право власності відповідача на предмет іпотеки посвідчувалось нікчемним договором купівлі-продажу та скасованим рішенням третейського суду, належний позивачу на праві власності будинок вибув з його володіння поза його волі, то договір іпотеки є недійсним.
Позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки від 04 червня 2008 року №PML-B02/048/2008.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що немає підстав для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки за іпотечним договором позивач не був стороною, правочин укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") у присутності приватного нотаріуса Нідзельської І. Є. Удоговорі зазначено, що він підписаний сторонами, особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх правоздатність та дієздатність, перевірено повноваження представників та встановлено належність відповідачу майна, що передається в іпотеку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, від 28 січня 2015 року у справі № 6-218цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6251цс15.
Договір іпотеки не є правочином щодо відчуження майна, тому захист прав ОСОБА_1 як власника майна, яке вибуло з його володіння поза його волею, можливий лише шляхом визнання договору іпотеки недійсним.
На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 не був власником будинку та не мав права на розпорядження іпотечним майном.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Безпідставними є посилання позивача, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 не був власником будинку та не мав права на розпорядження іпотечним майном, оскільки рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька" від 23 квітня 2008 року у справі № 1-147/08 договір купівлі-продажу визнано дійсним, та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний будинок.
Позивач не був стороною договору іпотеки.
На момент укладення договору іпотеки іпотекодавець був дієздатним, власником предмета іпотеки, волевиявлення ОСОБА_2 було вільним і відповідало його волі.
Наявність судового рішення, яким скасовано рішення третейського суду не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки право власності за ОСОБА_2 зареєстровано у 2008 році та йому видано відповідне свідоцтво.
Необгрунтованим є посилання на пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки майно він передав з власної волі, а вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння він не заявляв.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 28 травня 1987 року № 230, яке видане Виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів, зареєстрованого Вінницьким обласним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2,реєстровий № 228.
09квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій формі укладено договір купівлі-продажу вказаного будинку.
23квітня 2008 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Південнобузька" у справі №1-147/08 вказаний договір визнано дійсним та визнано право власності на будинок за відповідачем.
24квітня 2008 року ОСОБА_2 отримав реєстраційне посвідчення на право власності на цейбудинок.
04червня 2008 року ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") уклали кредитний договір та на йогозабезпечення - договір іпотеки № PML-B02/048/2008, предметом якого є цей житловий будинок.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 18 березня 2011 року та договору відступлення прав вимоги б/н від 18 березня 2011 року ПАТ "ОТП Банк" продало кредитний портфель, включаючи кредитний договір з ОСОБА_2 , ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Рішення третейського суду від 23квітня 2008 року скасовано ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року у справі № 127/8010/14-ц.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.