Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 308/12138/14-ц
провадження № 61-7443св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2016 року у складі судді Домніцького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 59 508,01 дол. США під 12, 89 % річних строком до 10 лютого 2023 року.
На забезпечення виконання основного зобов`язання між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_5 укладено договір поруки від 11 лютого 2008 року, згідно з яким він поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань відповідно до кредитного договору.
Зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 21 серпня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 904, 69 дол. США, з яких: 49 852,72 дол. США - забогованість за кредитом, 3 051,97 дол. США - заборгованість за відсотками, та 4 463, 07 грн - заборгованість за пенею.
Позивач з урахуванням уточнених вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" 52 904, 69 дол. США боргу за кредитом і відсотками та 4 463,07 грн пені.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Надра" про захист прав споживачів, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що під час укладення кредитного договору банк не надав їй необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про отримані послуги та валютні ризики, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків. Зокрема, не надав графіка щомісячних платежів та детального розпису загальної вартості кредиту. Умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту в іноземній валюті, оскільки всі ризики знецінення валюти банк переклав на споживача.
ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір від 11 лютого 2008 року та іпотечний договір від 11 лютого 2008 року недійсними та застосувати наслідки недійсності правочину щодо прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії.
Короткий зміст судових рішень судівпершої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року, позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 904,69 дол. США та пеню в розмірі 4 463,07 грн. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 травня 2017 року в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про визнання недійсним іпотечного договору та застосування наслідків недійсного правочину у вигляді прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії відмовлено.
Задовольнивши первісний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 зобовʼязання за кредитним договором не виконує, у звʼязку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Відмовивши в зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними немає, як немає правових підстав для застосування наслідків недійсності кредитного договору у вигляді прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, кредитний та іпотечний договори визнати недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочину щодо прийняття суми виданого кредиту за вирахуванням вже сплачених сум на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та комісії.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не врахували, що банк під час укладення кредитного договору не дотримав вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) щодо надання в письмовій формі інформації про умови кредитування, графіка щомісячних платежів, орієнтовної сукупної вартості кредиту.
Суди неправильно застосували Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила).
Суди не звернули уваги, що сума наданого кредиту - 59 508,01 дол. США, а в уточнених позовних вимогах банк зазначає суму 60 519,64 дол. США, неправомірно включивши до неї комісію за проведення розрахунку, яка була сплачена в день видачі кредиту.
Суд першої інстанції відхилив клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи, оскільки немає необхідності в її призначенні.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволеннякасаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 59 508,01 дол. США під 12,89 % річних строком до 10 лютого 2023 року.
На забезпечення виконання основного зобов`язання 11 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання основного зобов`язання між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_5 укладено договір поруки від 11 лютого 2008 року, згідно з яким він поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань відповідно до кредитного договору.
Зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 21 серпня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 53 245,05 дол. США, що еквівалентно 698 191,16 грн, з яких: 49 852,72 дол. США - забогованість за кредитом, 3 051,97 дол. США - заборгованість за відсотками; 4 463, 07 грн - заборгованість за пенею.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.