Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/8782/16-ц
провадження № 61-21649св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман-К",
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "ПІК",
третя особа - Обʼєднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія-А",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Приморського апеляційного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня
2019 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,
Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман-К" (далі - ТОВ "Флагман-К", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Флагман-К", ПАТ "ПІК", Одеської міської ради, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія-А" (далі - ОСББ "Вікторія-А"), про визнання незаконним розрахунку заборгованості та зобов`язання здійснити перерахунок, визнання незаконним передачі будинку на баланс, визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Флагман-К", ПАТ "ПІК", Одеської міської ради, третя особа - ОСББ "Вікторія-А", про визнання незаконним розрахунку заборгованості та зобов`язання здійснити перерахунок, визнання незаконним передачі будинку на баланс, визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради у частині позовних вимог про визнання незаконним і нечинним рішення Одеської міської ради про встановлення тарифів закрито.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що позивач та її представник у судові засідання, призначені на 14 травня 2018 року, 01 серпня 2018 року,
11 жовтня 2018 року та 03 грудня 2018 року не з`явилися, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали, що свідчить про затягування ними розгляду справи, та відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є підставою для залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, ухвала суду є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції вживав усіх необхідних заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, повістки про виклик до суду направлялися за адресою її місця проживання, зазначеною у позовній заяві: АДРЕСА_1, однак позивач їх не отримувала, будучи позивачем за зустрічним позовом не проявляла інтересу до розгляду справи, унаслідок чого перебування її позовної заяви на розгляді з грудня 2017 року, призвело до порушення розумних строків розгляду справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року і постанову Одеського апеляційного суду
від 23 жовтня 2019 року скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на помилковість висновків суду першої інстанції про повторну неявку ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 14 травня 2018 року, 01 серпня 2018 року, 11 жовтня 2018 року та 03 грудня 2018 року, а отженаявність підстав для залишення зустрічного позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. У розумінні статті 128 ЦПК України повернення повісток про виклик позивача за зустрічним позовом до суду із зазначенням "за закінченням терміну зберігання", не вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи. Суд першої інстанції не вичерпав, передбачених статтями 128, 130 ЦПК України заходів повідомлення ОСОБА_1 про дату судового засідання, зокрема матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення повісток на адресу житлово-експлуатаційної організації/виконавчого комітету органу місцевого самоврядування за місцем проживання позивача. Залишення судом першої інстанції позову без розгляду з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав свідчить про грубе порушення судом засад змагальності цивільного процесу, що знайшли своє закріплення у статті 129 Конституції України, та права позивача на доступ до правосуддя, задекларованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року і постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Приморського апеляційного суду м. Одеси від 03 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовʼязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовʼязки.