1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

24 грудня 2020 року

місто Київ

справа № 619/1213/18

провадження № 61-3398св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дергачівська районна рада Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дергачівської районної ради Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 року у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дергачівської районної ради Харківської області (далі - Рада) та просила визнати її звільнення незаконним і поновити на роботі на посаді в Комунальному підприємстві "Соціальна аптека Дергачівської районної ради"

(далі - КП "САДРР", Аптека); стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона працювала на посаді директора КП "САДРР" з 10 жовтня 2012 року. Рішенням Ради від 13 лютого 2018 року № 625-39 її звільнено з посади директора у зв`язку з визнанням звіту директора за лютий 2017 року незадовільним та доручено голові Ради розірвати з нею контракт згідно з вимогами чинного законодавства.

Звільнення вважала незаконним з тих підстав, що порушено частини першу та другу статті 11 Регламенту роботи Ради VII скликання, затвердженого рішенням Ради 09 лютого 2016 року за № 44-1 (далі - Регламент), щодо попереднього, не менше ніж за 3-6 робочих днів до сесії повідомлення депутатів ради і населення про питання, які передбачаються винести на розгляд ради у місцевих засобах масової інформації та на офіційному Веб-сайті ради.

22 лютого 2018 року на адресу КП "САДРР" вона направила листок непрацездатності для нарахування лікарняних виплат. На момент звернення до суду з позовом лікарняні оплачено не було. Отже, враховуючи те, що у результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на раніше займаній посаді, зобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середньомісячна заробітна плата становила 3 885, 98 грн на місяць. Враховуючи, що день її звільнення в рішенні сесії зазначено не було та додаткову угоду про розірвання контракту відповідач з нею не уклав, просила стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2018 року, з урахуванням лікарняних, які не було оплачено.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2019 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради від 13 лютого 2018 року № 625-39 у частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді директора Аптеки. Стягнуто з Ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 671, 45 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалося тим, що рішення постійної комісії за результатами розгляду питання "Про звіт директора КП "САДРР" за період з лютого 2017 року прийнято у порушення вимог пункту 2.9 Положення про постійні комісії Дергачівської районної ради VII скликання, затвердженого рішенням Дергачівської районної ради VI скликання від 15 грудня 2015 року № 14-2

(далі - Положення), оскільки прийнято не більшістю голосів від загального складу комісії, за відсутності необхідного кворуму, а отже, воно не мало бути враховане районною радою. Відповідачем також не було доведено, що ним дотримано процедуру включення до порядку денного сесії питання про звільнення позивача, оскільки належним чином сформований проект порядку денного від 09 січня 2018 року зазначеного питання не містив.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року, Рада просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права. Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що позивачем не було заявлено такої позовної вимоги як скасування рішення районної ради, яким її було звільнено із займаної посади. Зазначене рішення прийнято більшістю голосів - "за" проголосували 27 депутатів із загального складу ради у 36 депутатів, тобто, таке рішення відповідає вимогам статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначено, що рішення про звільнення позивача було оприлюднено у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації". Зауважено, що рішення про затвердження порядку денного сесії ради із винесенням питання про звільнення позивача було прийняте 30 із 36 голосами "за", що відповідає вимогам статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, позивач була керівником комунального підприємства, мета діяльності якого полягає в одержанні прибутку, та їй нараховувалась заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством. За таких обставин заявник вважає, що виконання оскаржуваного рішення за рахунок коштів районної ради призведе до нецільового використання коштів районного бюджету. Рада не може здійснювати фінансування заробітної плати працівників, які не є її штатними працівниками. Послались на те, що поза увагою суду залишився той факт, що рішення про звільнення позивача досі не виконано.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Рада є засновником КП "САДРР".

Рішенням відповідача від 09 жовтня 2012 року № 458-5 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Аптеки, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ міста Дергачівського району Харківської області з 10 жовтня 2012 року.

06 червня 2017 року між сторонами укладено контракт про прийняття позивача на роботу до КП "САДРР" на посаду директора.

Рішенням Ради від 13 лютого 2018 року № 624-38 звіт директора КП "САДРР" за період з лютого 2017 року визнано незадовільним.

Згідно з рішенням Ради від 13 лютого 2018 року № 625-39 у зв`язку з визнанням звіту директора Аптеки незадовільним ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.

Порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників комунальних підприємств Дергачівського району регулюється Положенням.

Відповідно до витягу протоколу від 17 січня 2018 року № 28 постійної комісії Ради з питань спільної власності територіальних громад, будівництва, житлово-комунального господарства на засіданні присутні п`ятеро із восьми членів комісії. За результатами розгляду питання "Про звіт директора КП "САДРР" за період з лютого 2017 року до 13 лютого 2018 року, вирішено визнати цей звіт як незадовільний. Голосували: "за" - 2, "проти" - 0, "утримались" - 3.

09 січня 2018 року головою Ради прийнято рішення про скликання XXVІІІ сесії VIІ скликання, про що видано відповідне розпорядження № 01 з зазначенням питань, де під порядковим номером 27 серед внесених питань значиться питання про звіт директора КП "Соціальна аптека Дергачівської районної ради", що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Дергачівського району Харківської області за період лютий 2017 року.

При цьому питання щодо звільнення директора КП "САДРР" винесено на розгляд XXVІІІ сесії VIІ скликання не було і згідно з витягом з протоколу від 13 лютого 2018 року № 28 пленарного засідання головою ради не вносилася пропозиція включити зазначене питання до порядку денного та не затверджувалася більшістю депутатів від загального складу ради.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

(частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором є таким самим, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підстави припинення трудового договору визначено статтею 36 КЗпП України.


................
Перейти до повного тексту