Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 643/6549/20
провадження № 61-8853св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2020 року в складі судді Короткого І. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В.Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої каліцтвом.
Позов обґрунтовано тим, що у період з 06 липня 1986 року до 31 липня 1986 року позивач, як працівник міліції, у складі об`єднаного загону Управління внутрішніх справ Харківського обласного виконавчого комітету був направлений у відрядження до зони відчуження Чорнобильської атомної електростанції (далі - Чорнобильська АЕС), де ніс патрульно-постову службу, в результаті чого отримав хворобу, пов`язану з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на атомній станції.
Пояснював, що 12 липня 1991 року експертним висновком № 253 встановлено, що хвороба позивача пов`язана з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
19 серпня 1991 року складено, а 22 серпня 1991 року затверджено акт форми Н-І
№ 122 про нещасний випадок на виробництві.
09 липня 1998 року Харківською обласною медико-соціальної експертизи позивачу встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати працездатності.
З 04 жовтня 2001 року на 3 роки, а з 03 листопада 2004 року Харківською обласною медико-соціальною експертизою було встановлено другу групу інвалідності з втратою 70 % працездатності безстроково.
Звертав увагу на те, що 29 лютого 2012 року Харківською обласною медико-соціальною експертизою позивачу видано акт про втрату 70 % працездатності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.
Посилаючись на наведене та на те, що він має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС категорії 1, позивач просив стягнути з держави на його користь суму щомісячного відшкодування втраченого заробітку в розмірі 16 530,50 грн, починаючи з дати подачі позову.
Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 29 квітня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції, посилаючись на правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року в справі № 686/23445/17, додатково зазначила, що Міністерство внутрішніх справи Української РСР було державною спеціалізованою установою, що виконувало функції державного управління у сфері виконавчої влади, яка від імені держави здійснювала контроль за додержанням законів, тому спір пов`язаний із несенням служби, виконанням обов`язків у відрядженні в зв`язку з чим отримання ушкоджень і втрата працездатності належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Підставами касаційного оскарження ухвали Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема зазначає, що суди не звернули увагу на його доводи стосовно відсутності спору з відповідачем у справі. Натомість підставою звернення до суду з позовом є встановлення приватно-правовідносин між ним та відповідачем щодо втрати ним частини працездатності внаслідок участі в ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.
Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 643/6549/20 із Московського районного суду
м. Харкова, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 1.
29 лютого 2012 року Харківською обласною медико-соціальною експертизою позивачу видано акт про втрату позивачем 70 % працездатності, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.