Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 498/682/18
провадження № 61-3708св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Рассвет",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року у складі судді Ткачук О. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Рассвет" (далі - СВК "Рассвет") про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 23 листопада 2005 року між ним та СВК "Рассвет" укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (далі - Великоплосківська сільська рада), строком на 20 років, зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Великомихайлівський районний відділ Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру").
Пунктами 8, 10 указаного договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 503,30 грн у строк до 30 грудня поточного року.
Протягом 2010-2015 років сторони вносили зміни до пункту 8 зазначеного договору в частині збільшення розміру орендної плати, а саме: у 2010 році - до 1 306,74 грн, у 2011 році - до 2 631,00 грн, у 2012 році - до 2 294,70 грн, у
2013 році - до 2 729,41 грн, у 2014 році - до 3 529,41 грн, у 2015 році - до 5 389,22 грн.
Посилаючись на те, що у порушення умов договору оренди землі, відповідач починаючи з 2016 року систематично не сплачує орендну плату, позивач просив:
- розірвати договір оренди землі від 23 листопада 2005 року, укладений між ним та СВК "Рассвет", зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Великомихайлівський районний відділ Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру");
- стягнути з СВК "Рассвет" на його користь заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 15 713,55 грн, з яких:
1) заборгованість по сплаті орендної плати: за 2016 рік - 5 389,22 грн, за 2017 рік - 5 389,22 грн;
2) пеню у розмірі 0,1 процента від несплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобовʼязання: за 2016 рік - 3 255,09 грн, за 2017 рік - 1 288,02 грн;
3) три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовʼязання: за 2016 рік - 286,00 грн, за 2017 рік - 106,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 22 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з СВК "Рассвет" на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 6 001,97 грн, з яких: орендна плата (з урахуванням індексу інфляції) - 3 901,02 грн, пеня - 1 941,38 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - 159,57 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі погодився апеляційний суд, мотивовано недоведеністю позивачем систематичної несплати СВК "Рассвет" орендної плати. Аналіз положень статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 32 Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки "систематичність", має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце неповна сплата орендної плати за 2016 рік (згідно з видатковим касовим ордером орендна плата сплачена у розмірі 525,00 грн) та її несплата за 2017 рік. Зважаючи на те, що неповна сплата орендної плати не носить систематичного характеру, та не є суттєвою у співвідношенні з виконаною частиною умов договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання оспорюваного договору оренди землі, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі
№ 6-1449цс17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 11 липня 2018 року у справі 484/301/18 (провадження № 61-39488св18).
Вирішуючи позов у частині стягнення заборгованості з орендної плати за 2016, 2017 роки, з урахування індексу інфляції, трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, а також пені за умовами договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що при визначенні розміру заборгованості необхідно виходити з розміру орендної плати, визначеного пунктом 8 договору оренди землі, що становить 503,30 грн. В подальшому сторони вносили зміни до договору оренди землі щодо розміру орендної плати на рік у сторону збільшення, зокрема 02 серпня 2015 року сторони погодили розмір орендної плати лише на 2015 рік, у 2016-2017 роках сторони не вносили змін до договору
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (частина третя статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди землі, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 про те, що систематична несплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору оренди землі, є підставою для розірвання такого договору.
Помилковими вважав і висновки судів про те, що при визначенні розміру заборгованості орендаря зі сплати орендної плати за 2016-2017 роки, необхідно виходити з розміру орендної плати, визначеного умовами договору оренди землі, у редакції на момент його підписання - 503,30 грн, з урахуванням індексу інфляції. Зазначеного висновку суди дійшли без урахування укладеного між сторонами договору від 02 серпня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі, у якому чітко визначили, що зазначеним договором змінюється розмір орендної плати на 2015 рік, та вносяться зміни до пункту 8 договору оренди землі наступного змісту: "8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах в розмірі 5 389,22 грн на рік".
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від СВК "Рассвет", у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, та дійшли обгрунтованого висновку, що при визначені розміру заборгованості СВК "Рассвет" за 2016-2017 роки необхідно керуватися пунктом 8 договору оренди землі, у редакції на момент його підписання, оскільки системний аналіз додаткових угод про зміну розміру орендної плати, які укладалися між сторонами протягом 2010-2015 років, дає можливість дійти висновку, що зміни щодо розміру орендної плати погоджувалися сторонами на певний календарний рік. У 2016 та 2017 роках зміни до договору оренди землі в частині розміру орендної плати сторони не вносили. При цьому, у 2016 році СВК "Рассвет" належним чином виконало зобовʼязання зі сплати орендної плати, оскільки сплатило ОСОБА_1 за користування належною йому земельною ділянкою 525,00 грн, що перевищує розмір орендної плати передбаченої договором, та незважаючи на те, що позивач ухилився від отримання орендної плати за
2017 рік, відповідач виконав свої зобов`язання, перерахувавши позивачеві
04 вересня 2018 року орендну плату у розмірі 4 418,96 грн грошовим переказом АТ "Укрпошта". Ураховуючи наведене, вважав висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не допустив систематичної несплати орендної плати є обгрунтованими. Разом з тим зауважив, що стягуючи з СВК "Рассвет" орендну плату в частині нарахованого на розмір орендного платежу індексу інфляції, суди вийшли за межі позивачем вимог, оскільки ОСОБА_1 не просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції, як це передбачено пунктом 9 оспорюваного договору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зазначена справа в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України) є малозначною, разом з тим, перевіряючи доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що вони підлягають касаційному оскарженню з підстав, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга містить посилання на застосування судами попередніх інстанцій норм права - пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, статті 32 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, а отже касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, забезпечення якої відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" покладено на Верховний Суд.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121680800:01:002:0742, розташованої в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради.
23 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та СВК "Рассвет" укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Великоплосківської сільської ради, строком на 20 років, який зареєстрований 28 грудня 2006 року у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".
Умовами договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 503,30 грн на рік. При цьому обумовлено, що грошові кошти видаються через касу підприємства. Перелік, кількість та якісні показники натуральної продукції, одержуваної із земельної ділянки, місце, умови, порядок, строки її поставки, а також види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт встановлюються додатковою угодою сторін (пункт 8). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 9). Орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року (пункт 10). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (пункт 11). Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі унаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом
(пункт 12).
Пунктом 13 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 процент несплаченої суми за кожен день прострочення.
Встановлено, що протягом 2010-2015 років сторони, на підставі пункту 32 договору, щорічно за взаємною домовленістю переглядали розмір орендної плати. Внаслідок укладених між ними договорів про внесення змін до пункту 8 договору оренди землі збільшено розмір орендної плати: у 2010 році - до 1 306,74 грн, у 2011 році - до 2 631,00 грн, у 2012 році - до 2 294,70 грн, у
2013 році - до 2 729,41 грн, у 2014 році - до 3 529,41 грн, у 2015 році - до 5 389,22 грн.
Згідно з договором про внесення змін до договору оренди землі від 02 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та СВК "Рассвет", сторони досягли згоди щодо внесення наступних змін до договору, а саме: змінити розмір орендної плати на 2015 рік, і внести зміни до пункту 8 договору та викласти в такій редакції: "8. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відбірковій формах у розмірі 5 389,22 грн на рік".
Протягом 2010-2015 років ОСОБА_1 щорічно отримував оренду плату у повному обсязі у зміненому за домовленістю сторін розмірі.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 09 вересня 2016 року,
СВК "Рассвет" виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2016 рік у розмірі 525,00 грн, тобто як правильно встановили суди, в неповному розмірі.
Орендну плату за 2017 рік СВК "Рассвет", у визначений договором строк -
до 30 грудня 2017 року ОСОБА_1 не виплатило, 04 вересня 2018 року СВК "Рассвет" направило ОСОБА_1 грошовий переказ у розмірі 4 418,96 грн, який позивач не отримав.