Постанова
Іменем України
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 754/13238/15-ц
провадження № 61-14450св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Любові Олександрівни на рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"(далі - ПАТ "УПБ") звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства Мале приватне підприємство "ВІАС" (далі - ПП МПП "ВІАС"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 грудня 2010 року між ним та ПП МПП "ВІАВ" було укладено договір про надання кредиту № 357 (далі - Кредитний договір) з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 000 000 грн для оплати приватизації нежилого приміщення з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2015 року. У зв`язку з неналежним виконанням ПП МПП "ВІАС" своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 27 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 967 176 грн, з яких: 162 010 грн - тіло кредиту, 443 000 грн - прострочене тіло кредиту, 20 604,23 грн - проценти, 237 494,51 грн - прострочені проценти, 104 067,26 грн - пеня. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 28 грудня 2010 року між ПАТ "УПБ" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки № № 357-1, 357-2, 357-3 (далі - Договори поруки), за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Враховуючи викладене, ПАТ "УПБ"просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що 28 травня 2015 року між ПАТ "УПБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (далі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс") було укладено договір про відступлення права вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами, а 02 липня 2015 року за таким же правочином ТОВ "ФК Аурум Фінанс" відступило права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" (далі - ТОВ "Гурман 2014"), просила залучити вказані товариства до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, залучено ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014" до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до ПП МПП "ВІАС" закрито, оскільки суд вважав, що позовні вимоги до юридичної особи про стягнення заборгованості не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
У жовтні 2016 року ПАТ "УПБ" подало до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що на підставі постанови Національного банку України (далі - НБУ) від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" та розпочато процедуру виведення банку з ринку, просило залучити Фонд до участі у справі як третю особу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року клопотання ПАТ "УПБ" задоволено, залучено Фонд до участі у справі як третю особу.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у складі судді Лісовської О. В. позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "УПБ" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 967 176 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. У спірних правовідносинах не відбулася заміна кредитора, оскільки укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення права вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "УПБ" відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Суд першої інстанції правильно встановив, що в силу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" укладений між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення права вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Разом з тим місцевий суд не дав належної оцінки тій обставині, що 02 липня 2015 року між ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014" було укладено договір про відступлення права, за яким ТОВ "Гурман 2014" набуло прав нового кредитора за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами. ПАТ "УПБ" не було стороною вказаного правочину, а тому він не може бути визнаний нікчемним на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки презумпція правомірності договору від 02 липня 2015 року не спростована, зокрема відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним, і банк не надав доказів того, що він в порядку реституції відновив своє право вимоги до відповідачів, то звернення до суду з цим позовом є передчасним. Крім того, згідно з довідкою ТОВ "Гурман 2014" від 20 січня 2016 року № 1/2001/2016 ПП МПП "ВІАС" повністю виконало свої зобов`язання за Кредитним договором. Оскільки основне зобов`язання припинилося у зв`язку з його виконанням, то припиненою є і порука відповідачів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2017 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" Пантіна Л. О. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване рішення. У разі, якщо нікчемність правочину встановлена законом, то всі інші правочини, які в подальшому будуть вчинятися, виходячи з такого правочину, в тому числі наступне відступлення права вимоги, будуть також нікчемними і не створюватимуть жодних правових наслідків. ТОВ "Гурман 2014" є неналежним кредитором, а тому висновки апеляційного суду про припинення поруки через виконання основного зобов`язання боржником безпідставні. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Вищого господарського суду України від 03 серпня 2016 року у справі № 910/24448/15, зі змісту якої вбачається, що договори про відступлення права вимоги від 28 травня 2015 року та від 02 липня 2015 року є нікчемними в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Висновок апеляційного суду про передчасність подання банком цього позову є безпідставним, оскільки, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року справу № 754/13238/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 28 грудня 2010 року між ПАТ "УПБ" та ПП МПП "ВІАВ" було укладено Кредитний договір з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 000 000 грн для оплати приватизації нежилого приміщення з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2015 року.
Занаданим банком розрахунком станом на 27 серпня 2015 року в позичальника ПП МПП "ВІАВ" утворилася заборгованість за Кредитним договором в розмірі 967 176 грн, з яких: 162 010 грн - тіло кредиту, 443 000 грн - прострочене тіло кредиту, 20 604,23 грн - проценти, 237 494,51 грн - прострочені проценти, 104 067,26 грн - пеня.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 28 грудня 2010 року між ПАТ "УПБ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені Договори поруки,за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.
Постановою правління НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" встановлено обмеження в діяльності ПАТ "УПБ", зокрема банк було зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ.
На підставі постанови правління НБУ від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 28 травня 2015 року № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "УПБ" та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29 травня по 28 серпня 2015 року включно.
28 травня 2015 року між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги № 1617, за яким право вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки відступлені ТОВ "ФК Аурум Фінанс".
Згідно з пунктами 3, 5, 6, 8 вказаного договору заборгованість за Кредитним договором становить 907 889,26 грн. За відступлені права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору 30 000 грн. Права вимоги є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. При підписанні акта приймання-передачі права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують підстави виникнення прав вимоги.
За актом приймання-передачі від 28 травня 2015 року ТОВ "ФК Аурум Фінанс" прийняло від ПАТ "УПБ" оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями.
Довідкою про рух коштів по рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" підтверджується, що грошові кошти як плата за договором про відступлення права вимоги до банку фактично не надходили. Відображення коштів на рахунку ПАТ "УПБ" відбулося за допомогою коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.
Відступивши права вимоги, банк здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною, що є значно нижчою від звичайної (більше, ніж 20 %).
Крім того, уклавши з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір про відступлення права вимоги ПАТ "УПБ" здійснило відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами в частині суми відступлення.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).