Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 484/2781/19-ц
провадження № 61-13499св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Закревського В. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" відповідач у своєму виступі поширив інформацію, що він здійснив замах на його життя з власною помстою у зв`язку із викриттям корупційних діянь у засобах масової інформації. Така інформація є недостовірною і поширена з метою опорочити його честь, гідність та ділову репутацію як публічної особи - депутата Первомайської міської ради, члена партії Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина", оскільки цей наклеп справляє враження на суспільство, що його дії є аморальними та зневажливими щодо закону. Звинувачення у вчинені злочину спричинили моральні страждання і переживання, так як він був принижений в очах членів партії, депутатів, мешканців територіальної громади і був вимушений постійно виправдовуватися.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію: "Останньою крапкою діяльності ОСОБА_1 стало замах на життя голови фракції "Батьківщина" - ОСОБА_2 пов`язує з власною помстою ОСОБА_1 з метою ліквідування доказів його корупційних діянь, що були потім оприлюднені в засобах ЗМІ..", - поширену 24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" та відшкодувати 50 000,00 грн компенсації за завдану моральну шкоду.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію: "Останньою крапкою діяльності ОСОБА_1 стало замах на життя голови фракції "Батьківщина" - ОСОБА_2 пов`язує з власною помстою ОСОБА_1 з метою ліквідування доказів його корупційних діянь, що були потім оприлюднені в засобах ЗМІ..", - поширену 24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина". Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн компенсації за завдану моральну шкоду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що аналіз змісту досліджуваної інформації дозволяє визначити її наступні характеристики: ОСОБА_1 прямо називається та пов`язується у свідомості однопартійців з кримінальними діями щодо відповідача у справі. Виступає у заяві відповідача на засіданні бюро як аморальна, жорстока, бездушна особа, яка з власної помсти з метою ліквідації доказів своїх корупційних діянь може здійснити навіть замах на вбивство голови фракції. Вказана інформація не містить будь-яких припущень, викладена в стверджувальній формі, оскільки розповідається автором від свого імені, як особи, яка постраждала в цій ситуації та приклала не мало зусиль у розголошенні корупційних схем позивача у ЗМІ, що робить цю інформацію ще більш достовірною перед членами бюро. Крім того, суду не надано доказів про те, що депутат міської ради ОСОБА_1 скоїв замах на життя голови фракції "ВО "Батьківщина", депутата міської ради ОСОБА_2, у тому числі з власної помсти з метою ліквідації доказів своїх корупційних діянь, хоча за статтею 81 ЦПК України, такий обов`язок покладено саме на відповідача.Більше того, особисті твердження ОСОБА_2 спростовуються листом Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 22 травня 2019 року № Г-203/7019, згідно з яким у провадженні СВ Первомайського ВП ГУНП відносно позивача відсутні відкриті кримінальні провадження, крім кримінального провадження № 12019150110000638 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, в якому позивача допитано як свідка. Оскільки розповсюджена інформація про ОСОБА_1 є недостовірною, містить пряме обвинувачення у неправомірній поведінці позивача, то немає підстав для звільнення відповідача від відповідальності.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висловлювання відповідача щодо дій позивача, які в силу статті 129 КК України є кримінальним правопорушенням, за відсутності факту скоєння такого правопорушення позивачем необхідно вважати саме твердженнями, а не оцінюючими судженнями.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2020року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 686/7636/17 (провадження № 61-14875св18) та від 28 лютого 2020 року у справі № 712/3220/18-ц (провадження № 61-10616св19).
Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суди необґрунтовано відхилити клопотання про дослідження доказів та інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Суд не задовольнив клопотання про допит свідків, які могли підтвердити, що 24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" ОСОБА_2 був відсутній.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів відповідають нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 є депутатом Первомайської міської ради Миколаївської області, обраний від Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина".
27 березня 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 від 26 березня 2019 року зареєстровано провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК.
24 квітня 2019 року на засіданні бюро Первомайської міської партійної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина", в якому приймало участь 6 із 9 його членів розглядалось, в тому числі питання "Аналіз дій депутата міської ради, члена бюро ОСОБА_1 ".
Із цього питання порядку денного виступив голова фракції "Батьківщина" у Первомайській міській раді Миколаївської області ОСОБА_2, який серед іншого, зазначив "Останньою крапкою діяльності ОСОБА_1 стало замах на життя голови фракції "Батьківщина" - ОСОБА_2 пов`язує з власною помстою ОСОБА_1 з метою ліквідування доказів його корупційних діянь, що були потім оприлюднені в засобах ЗМІ".
За даними начальника СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 22 травня 2019 року, кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, а також зазначено, що він був допитаний як свідок у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 3692 КК України.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову прозахист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "фактів". Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.