Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 755/15263/18
провадження № 61-14292св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
зацікавлена особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив суд встановити факт постійного проживання в Україні (на території України) станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2019 року заяву задоволено.
Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повно та всебічно дослідив обставини справи і перевірив їх наявними доказами. Встановлення факту має юридичне значення, оскільки породжує право на набуття заявником громадянства України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській областіподало апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року та має громадянство іншої країни - Вірменії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вірно застосував норми матеріального та процесуального права; дійшов помилкового висновку про те, що в порядку окремого провадження не можуть розглядатися заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема постійного проживання на території України; факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України підтверджується доказами, які наявні у матеріалах справи.
У жовтні 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Зазначала, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права під час розгляду справи, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Октемберян Вірменської РСР (а. с. 9).
Згідно з довідкою Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 26 жовтня 2016 року № 1400, ОСОБА_1 був зареєстрований на території Михайлівської сільської ради з 12 квітня 1990 року до 01 липня 1997 року за адресою: АДРЕСА_1, за паспортом НОМЕР_1 виданим 26 серпня 1987 року Октемберянським РВВС АССР (а. с. 15).
Із засвідченої, 18 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., копії виписки з домової книги с. Михайлівка, виданої Михайлівською сільською радою Скадовського району Херсонської області від 04 січня 1990 року, за реєстровим № 2608, вбачається, що ОСОБА_1 з 12 квітня 1990 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22-23).
Згідно з довідкою про звільнення серії ЛЬВ № 03794 ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 13 лютого 2001 року до 16 вересня 2010 року, звідки звільнений із Львівського слідчого ізолятора по відбуттю строку покарання і прямує до місця проживання: м. Скадовськ Херсонської області. 21 вересня 2010 року взятий на облік ВГІРФО Скадовського РВ (а. с. 7-8).
Із копії довідки від 28 жовтня 2016 року відомо, що Посольством Республіки Вірменія в Україні підтверджено, що в комп`ютерному архіві автоматизованого комплексу паспортної системи паспортно-візового управління поліції і архіві державного реєстру населення Республіки Вірменія відомості відносно громадянства, прописки/виписки ОСОБА_1 відсутні (а. с. 14).
02 жовтня 2018 року філією Центру обліку бездомних осіб ОСОБА_1 видано посвідчення про взяття на облік як особу, яка не має постійного місця проживання і місце перебування якої може бути зареєстровано за юридичною адресою: АДРЕСА_2, Центр обліку бездомних осіб, терміном дії до 02 квітня 2019 року (а. с. 16).
У письмових поясненнях від 12 листопада 2018 року заінтересована особа - Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в місті Києві зазначило, що оскільки заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданого 26 серпня 1987 року Октемберянським РВВС АССР, то ОСОБА_1 перебував у громадянстві колишнього СРСР, а не був особою без громадянства, тому юридичне значення має лише факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Надану заявником копію виписки з домової книги вважає підробленою, оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 28 квітня 2015 року (ЖЕО 3095) 16 березня 2015 року Дніпровський РВ ХМУ повідомляв про використання ОСОБА_1 завідомо підробленої домової книги.
ГУДМС володіє інформацією про те, що ОСОБА_1 є громадянином Вірменії та згідно листів Посольства Республіки Вірменії документований паспортом громадянина Вірменії НОМЕР_2 від 13 червня 2011 року з терміном дії до 13 червня 2021 року.
У 2016 році відбулась реформа системи реєстрації в Україні, тому ДМС не сьогодні не володіє актуальною інформацією про зареєстрованих осіб. Законодавством не визначено орган, який зберігає дані про зареєстрованих на 1991 рік осіб та відповідає за їх збереження. Наявні архівні документи не передавались на постійне зберігання до державних архівів України або територіальних органів ДМС.
Як вбачається з листів Посольства Республіки Вірменія в Україні від 17 липня 2017 року та 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 документований паспортом громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_2, виданого 13 червня 2011 року паспортно-візовим управлінням Поліції Республіки Вірменія (а. с. 43-44).
Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 28.04.2015 (ЖЕО 3095) 16.03.2015 року Дніпровського РВ ХМУ ОСОБА_1 використав завідомо підроблену домову книгу (а. с. 18).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.