Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 638/17051/16-ц
провадження № 61-19579св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: державний нотаріус П`ятої харківської державної нотаріальної контори Лакіза Інна Вадимівна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила розірвати договір довічного утримання від 23 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом П`ятої харківської державної нотаріальної контори Лакізою І. В. та припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_5 чи її спадкоємцями на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41,7 кв. м.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2019 року у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами невиконання або неналежне виконання спадкоємцем ОСОБА_5 - ОСОБА_2 обов`язків за договором довічного утримання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн витрати на правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянув справу у її відсутність та у відсутність її представника, яка взагалі не була повідомлена про день, час та місце судового засідання, а нею через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд не приймаючи до уваги вказані обставини розглянув справу у їх відсутність, чим порушив їх право на надання пояснень по суті поданої апеляційної скарги та принцип змагальності судового процесу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_2 (після укладення шлюбу - ОСОБА_2 ) подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 грудня 2008 року уклали договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язалась забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
ОСОБА_2 22 жовтня 2015 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
ОСОБА_4 13 листопада 2015 року склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усі її права та обов`язки, які їй належать на момент складання цього заповіту та ті, які можуть належати їй у майбутньому, та усе її майно, де б воно не було із чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті, вона заповіла ОСОБА_1
ОСОБА_4 02 грудня 2015 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - державного нотаріуса П`ятої харківської державної нотаріальної контори Лакіза І. В., в якому просила розірвати договір довічного утримання від 23 грудня 2008 року, припинити право власності, зареєстроване за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, скасувати заборону на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто позивачу.
ОСОБА_1 12 серпня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
ОСОБА_2 13 жовтня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).
За змістом статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 757 ЦК України обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.