Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 370/3538/18
провадження № 61-19281св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року у складі судді Косенко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 16 листопада 2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000,00 дол. США строком до 16 травня 2015 року з виплатою 2 % в місяць. На день подачі позову відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, проценти не сплатив.
На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь основний борг у розмірі 1 135 600,00 грн, проценти за користування грошовими коштами 999 825,80 грн, 3 % річних 137 672,05 грн та інфляційні втрати 1 208 278,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надана позивачем розписка підтверджує укладення між сторонами договору позики, за яким позикодавцем є ОСОБА_1, а позичальником ОСОБА_2, містить умови отримання позичальником у борг грошових коштів та зобов`язання з їх повернення до 16 травня 2015 року, які відповідач не виконав, однак врахувавши, що позовна давність за договором процентної позики спливла - відмовив у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами необґрунтовано застосовано строки давності у вказаному спорі та не наведено мотиви щодо відхилення стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, як однієї з підстав позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про сплив строку позовної давності; наведені позивачем посилання на висновки Верховного Суду у справах № 311/15/16, № 303/2669/16, № 760/8192/15-ц не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки не є тотожними. У вказаних постановах розглядалися справи за позовом ТОВ "Порше Мобіліті" до фізичних осіб про стягнення заборгованості за споживчими кредитами. Положення про сплату процентів за користування кредитом до моменту його повернення є умовою кредитних договорів; враховуючи, що строк позовної давності основного зобов`язання сплив вимога щодо стягнення 3 % річних на суму боргу не може бути задоволена.
На підставі викладеного просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідно до розписки від 16 листопада 2014 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 40 000,00 дол. США строком до 16 травня 2015 року з виплатою 2 % в місяць (а. с. 6).
Договір позики, укладений між сторонами є строковим, і цей строк обмежується датою 16 травня 2015 року.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що після настання строку повернення боргу (16 травня 2015 року), він 18 січня 2016 року звернувся до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві із заявою щодо вчинення відповідачем шахрайських дій, направлених на заволодіння його грошовими коштами та було розпочато досудове розслідування в рамках кримінального провадження. 22 січня 2017 року винесена постанова про закриття кримінального провадження.
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 11 грудня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов є обґрунтованим, однак позовна давність за договором процентної позики спливла.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів враховуючи наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Правилами статті 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.