П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 200/13595/19-а
Провадження № 11-250апп20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - управління ДСА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Заводський районний суд міста Запоріжжя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою управління ДСАна рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (суддя Молочна І. С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року (судді Блохін А. А., Гаврищук Т. Г., Міронова Г. М. ),
УСТАНОВИЛА:
25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог указала на протиправне ненарахування їй управлінням ДСА за періоди з 5 по 31 березня 2015 року та з 6 квітня по 31 жовтня 2016 року щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу та просила суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити зазначену доплату з урахуванням індексації.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним Законом право на отримання такої щомісячної доплати не втратили. Таким чином, нові умови виплати щомісячної доплати за вислугу років як складової частини суддівської винагороди застосовуються до відносин з оплати праці тих суддів, які отримали право на суддівську винагороду після 29 березня 2015 року, тобто після набуття чинності Законом № 192-VIII.
ОСОБА_1 зазначила, що на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 805/152/16-а (якою вказано на збереження за позивачкою права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу та яка залишена без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року) управління ДСА здійснило перерахунок суддівської винагороди за період з 1 квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року з урахуванням названої доплати та індексації.
Однак, незважаючина наказ голови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2016 року № 2-К про встановлення ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу та висновки Верховного Суду у справі № 805/152/16-а, обчислення та виплата суддівської винагороди управлінням ДСА за періоди з 5 по 31 березня 2015 року та з 6 квітня по 31 жовтня 2016 року здійснювалися без урахування зазначеної доплати.
На переконання позивачки, звуження відповідачем її прав на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу є протиправним і порушує норми Конституції України.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2020 року, позов ОСОБА_1 задовольнив.
Під час розгляду справи суди встановили такі фактичні обставини справи.
Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 ОСОБА_1 призначено суддею Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області строком на п`ять років.
Надалі Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 83/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Заводського районного суду м. Запоріжжя та наказом голови суду цього суду від 5 березня 2015 року № 1-К зараховано до складу Заводського районного суду м. Запоріжжя.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 805/152/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління ДСА, Заводського районного суду м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено:
- визнано незаконною бездіяльність управління ДСА в частині невиплати судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року з урахуванням індексації;
- визнано незаконною бездіяльність Заводського районного суду м. Запоріжжя в частині невиплати судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року з урахуванням індексації;
- зобов`язано Заводський районний суд м. Запоріжжя видати наказ про встановлення судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з квітня 2015 року;
- зобов`язано управління ДСА нарахувати та виплатити судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року з урахуванням індексації.
Наказом голови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2016 року № 2-К "Про встановлення набавки судді ОСОБА_1." позивачці як судді Заводського районного суду м. Запоріжжя встановлено з 1 квітня 2015 року доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу.
18 жовтня 2019 року позивачка подала до управління ДСА заяву про вжиття заходів щодо виконання наказу голови суду № 2-к від 21 червня 2016 року в частині проведення нарахування та виплати їй доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з урахуванням індексації за період з 6 квітня по 31 жовтня 2016 року.
На вказану заяву позивачка отримала лист управління ДСА від 19 листопада 2019 року № 08-04/3271, у якому повідомлялось, що дії управління ДСА стосовно нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у період з 6 квітня по 31 жовтня 2016 року не визнані протиправними, зобов`язання щодо перерахунку суддівської винагороди за цей період відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 805/152/16-а у територіального управління відсутні.
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом, задовольняючи який, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав на те, що положення Закону № 192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з огляду на положення статті 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності. Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства, тому позивачка як суддя, стаж роботи якої на цій посаді на момент набрання чинності Законом № 192-VІІІ складав менше 3 років, але яка отримувала щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратила.
Управління ДСА подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне дослідження доказів, невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, а також на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, порушує питання про скасування ухвалених цими судами рішень та направлення справи на новий розгляд.
Так, скаржник указує на те, що з огляду на положення статті 58 Конституції України, частини п`ятої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI; у редакції Закону № 192-VIII), частини п`ятої статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" з 28 березня 2015 року судді, стаж роботи яких складає менше 3-х років, не мали права на отримання щомісячної доплати за вислугу років. При цьому положення Закону № 192-VIII у частині наявності відповідного стажу на посаді судді для отримання доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу не визнавалися неконституційними чи такими, що не підлягають застосуванню, а відтак мали обов`язковий характер.
Наведене, на думку скаржника, є підставою для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у згаданій вище справі № 805/152/16-а, з приводу застосування норм Закону № 192-VIII щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу до правовідносин, які виникли виключно після набуття чинності вказаним Законом.
Крім того, управління ДСА посилається на необґрунтований вихід судами за межі позовних вимог ОСОБА_1, адже, на переконання відповідача, позов було задоволено частково, оскільки в абзаці другому прохальної частини адміністративного позову про збільшення позовних вимог позивачка просила зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати, зокрема, із 6 квітня 2015 року до 31 жовтня 2016 року. Натомість суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив за період із 6 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.
Скаржник також зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не містять посилань на норми матеріального права, які суд застосував під час вирішення даної справи, та мотивів відхилення доводів управління ДСА.
Окрім іншого, управління ДСА вказує на те, що судами не застосовано положення Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема не встановлювавсяфакт перевищення порогу індексації як передумови для проведення індексації грошових доходів населення.
До того ж, на думку скаржника, судами здійснено неправильну оцінку наявного у справі розрахункового листка за березень 2015 року, їх висновки стосовно виплати позивачці спірної доплати у березні 2015 року суперечать змісту цього документа.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на дотримання судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних відповідачем судових рішень про задоволення позову та з огляду на спірні у справі періоди нездійснення відповідних виплат - задоволення його саме в повному обсязі. На переконання позивачки, обставини справи щодо нарахування й виплати їй спірної доплати були перевірені судами у повному обсязі. ОСОБА_1 наполягає на тому, що оскаржувана нею бездіяльність управління ДСА звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у спосіб зменшення гарантованого розміру винагороди судді та призвела до дискримінації в оплаті її праці як судді.
11 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Таке рішення касаційного суду мотивоване необхідністю відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 1 та 2 листопада 2016 року (справи № 812/627/15, 812/636/15), з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 192-VIII у частині виплати судді щомісячної доплати за вислугу років.
Згадані постанови Верховного Суду України містять правовий висновок, згідно з яким з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.