ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 759/3602/20
провадження № 51-3386 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Юрчика Сергія Валерійовича на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Херсона, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року, засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю даного вироку та вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 визначено основне покарання у виді 2 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн).
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 січня 2020 року, знаходячись поблизу будинку № 9 по вул. Осіння у м. Києві, у невстановленої особи незаконно, повторно придбав наркотичний засіб - метадон (фенадон), масою 0,096 г, який зберігав при собі без мети збуту, до часу його вилучення працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Юрчик С.В., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити та призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_1 призначено надмірно суворе покарання, без урахування всіх обставин, що його пом`якшують, та даних про його особу.
Позиція учасника судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника. Водночас прокурор просить у порядку ст. 433 КПК України змінити судові рішення стосовно ОСОБА_1, врахувавши нову редакцію ч. 2 ст. 309 КК України, з огляду на положення Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років обмеження волі.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судовими інстанціями визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винуватого, зокрема, те що він у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий, не працює, не одружений, позитивно характеризується, має місце реєстрації та проживання.