Постанова
іменем України
22 грудня 2020року
м. Київ
справа № 552/517/19
провадження № 51-1760км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Огурецького В.П., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника засудженого ОСОБА_1.
(в режимі відеоконференці) Токар О.А.,
захисника засудженого ОСОБА_2
(в режимі відеоконференці) Оніпка Є.А.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_2 - Оніпка Є.А. на вирок Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2019 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року, захисника засудженого ОСОБА_1 - Токар О.А. на вирок Полтавського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170020002555 від 11 жовтня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що судимості не мав,
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Ухвалено запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попереднім у виді тримання під вартою.
Початок строку вiдбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту його затримання.
ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Відповідно до статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду від 10 липня 2017 року та остаточно ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалено початок строку вiдбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його затримання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінено з особистого зобов`язання на цілодобовий домашній арешт та на нього покладено обов`язки.
Згідно вироку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення кримінального правопорушення, вчиненого за наступних обставин.
29 вересня 2018 року о 23:30 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи разом з іншими своїми знайомими, рухаючись біля гаражних приміщень, які знаходяться між будинками №16 та №18, що по вул. Баленка в м. Полтаві, звернули увагу на раніше незнайомого їм ОСОБА_3, який лежав на землі поблизу гаражу тримаючи в правій руці мобільний телефон. Оцінивши його фізичний стан, відсутність поблизу інших сторонніх свідків, які можуть перешкодити у реалізації щойно виниклого злочинного наміру з використанням фізичного насильства вчинити на нього напад, тобто як сприятливі обставини для реалізації щойно виниклої мети особистого збагачення за рахунок іншої особи, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою та з єдиним умислом, що узгоджувався із спільними намірами ОСОБА_2 зненацька підбіг до ОСОБА_3 та схопив його своєю лівою рукою за праву руку в якій той тримав мобільний телефон, намагаючись його вирвати та відразу наніс пальцями рук стиснутими в кулак правої руки удар в обличчя.
Після нанесення цього удару, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи повторно, за попередньою змовою та з єдиним умислом, що узгоджувався із спільними намірами ОСОБА_1, завдали ногами у взутті удари у голову ОСОБА_3 .
Після чого, подолавши за допомогою фізичного насильства опір потерпілого, використовуючи чисельну та фізичну перевагу, ОСОБА_1, діючи узгоджено з ОСОБА_2, з єдиним умислом, об`єднаного єдиним наміром на заволодіння майном, вирвав з правої руки ОСОБА_3 мобільний телефон, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 2241,67 грн.
Перевіряючи вирок місцевого суду, 05 лютого 2020 року апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким скасовано в частині призначеного покарання вироком Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною 2 статті 186 КК.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 4 лютого 2019 року.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду від 10 липня 2017 року та ОСОБА_2 остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалено ОСОБА_2 взяти під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з 5 лютого 2020 року.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - Оніпко Є.А. ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_2 . Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази отримання потерпілим ОСОБА_3 встановлених тілесних ушкоджень. Зазначає, що твердження стороною обвинувачення про завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому ґрунтується виключно на припущеннях, обвинувачення не довело наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного умислу на вчинення грабежу. Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_2 жодного разу не визнав своєї вини та впродовж досудового і судового провадження категорично заперечував свою причетність до злочину.
Крім того, захисник стверджує, що апеляційний суд формально погодився з висновками суду першої інстанції, а залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, не зазначив мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - Токар О.А.ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання шляхом призначення йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців зі звільненням від його відбування на підставі статей 75, 76 КК. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 .
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що апеляційний суд не врахував пом`якшуючі покарання обставини для застосування статей 69, 75 КК - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, хворобливий стан засудженого.
Також захисник вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, порушив принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки належним чином не врахував особу засудженого, який виховувався в неповній сім`ї, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив уперше, в силу свого молодого віку навчався в училищі, за місцем свого навчання та перебування в СІЗО характеризується позитивно, має соціальні зв`язки, а саме доглядає за своїм батьком, який є інвалідом 2 групи, перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з 2006 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та засудженого ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування пред`явив обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, а саме в тому, що вони вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
З правовою кваліфікацією органу досудового розслідування погодилися і суди першої та апеляційної інстанцій.
Підтверджуючи вказану кваліфікацію дій засуджених, суди першої та апеляційної інстанції посилалися на:
- показання ОСОБА_1, який повідомляв про вчинення злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті. Зокрема, вказав на чинення опору щодо потерпілого шляхом тримання руки потерпілого та завдання йому тілесних ушкоджень, вчинення кримінального правопорушення разом з ОСОБА_2, котрий схопив потерпілого за руку та вирвав мобільний телефон з його руки, повідомив, що вони разом здавали мобільний телефон до ломбарду та поїхали в гральні заклади.
- показання потерпілого ОСОБА_3, який повністю підтримав фактичні обставини, встановлені органом досудового розслідування. Зокрема, вказав на вчинення злочину щодо нього засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2
- показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які повідомили про те, що так як вони були всі разом, то були очевидцями того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2, побачивши потерпілого, який лежав на землі та тримав мобільний телефон у руці, підбігли до нього та, завдавши потерпілому тілесні ушкодження, заволоділи мобільним телефоном. Вони ж в свою чергу пішли з місця події.
- показання свідка ОСОБА_7, який 11 жовтня 2018 року у відділенні ломбарду "Капітал" в м. Полтаві викупив закладений туди 30 вересня 2018 року його онуком ОСОБА_1 мобільний телефон "Ксіомі Редмі 4А", який після цього віддав до поліції для подальшого повернення телефону законному власнику.
Крім того, в основу вироків судів першої та апеляційної інстанцій покладено письмові докази, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12018170020002555 від 11 жовтня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК;
- протокол прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 11 жовтня 2018 року;
- протоколи пред`явлення для впізнання від 11 жовтня 2018 року та 28 грудня 2018 року, відповідно до яких потерпілий впізнав ОСОБА_1, ОСОБА_5 ; ОСОБА_2 ;
- клопотання від 11 жовтня 2018 року адресоване слідчому ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області від ОСОБА_9., в якому він просив долучити до матеріалів провадження додаткову угоду №1 про продовження терміну повернення мобільного телефону "Xiaomi Redmi 4 A", а також чек про оплату суми у розмірі 75,12 грн;