Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 677/590/19
провадження № 51-3849 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кравчук В. М. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120192740170000070, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, працюючого за договором на виконання робіт з ДП "Старокостянтинівський молочний завод", учасника бойових дій, який має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, раніше судимого 8 квітня 2019 року Білогірським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 185 КК з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.
На підставі ст. 76 КК зобов`язано ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_1 запобіжний захід ухвалено не застосовувати.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11939,23 грн моральної шкоди.
Вирішено питання про долю речових доказів.
14 травня 2020 року вироком Хмельницького апеляційного суду вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року скасовано в частині призначеного покарання ОСОБА_1 .
Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши до нього термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 2 березня 2019 року по 2 жовтня 2019 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 1 березня 2019 року близько 19 години 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у будинку АДРЕСА_2, під час сварки на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли з ревнощів, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, ножем наніс три удари в ліву бокову частину спини та два удари в живіт ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, гемоперитонеуму, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та тілесні ушкодження у вигляді не менше чотирьох колото-різаних ран тулуба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кравчук В. М. просить вирок Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Захисник зазначає про помилковість висновку апеляційного суду щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність з огляду на невідповідність позицій потерпілої та прокурора висловленим ними в суді першої інстанції.
Захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, не зазначив обставин, які не були враховані судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.
Потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду- без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за правилами ст. 414 КПК є з`ясуванням судом питання щодо тяжкості вчиненого злочину у розумінні закону (ст. 12 КК) в конкретному випадку. Суд при призначенні покарання всебічно, повно та неупереджено враховує обставини кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного злочину, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію злочину, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Особа обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК визначається сукупністю фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється вирок, які існують на момент ухвалення такого рішення та мають важливе значення для призначення покарання з огляду на мету і засади його призначення.