Постанова
іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 210/4600/15
провадження № 51-2547км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Марчук Н.О. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бєжанової А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та доповнення до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040710001986, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу - вироком Дзержинського районного суду від 31 березня 2009 року за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 70, статтею 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, звільненого умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 7 місяців 18 днів.
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 121, частиною 4 статті 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років; за частиною 4 статті 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2009 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без зміни. Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з часу затримання - 25 липня 2015 року. Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2015 року по 24 грудня 2015 року та з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а з 24 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 липня 2015 року близько 23:00, перебуваючи біля будинку №9 на вул. Орджонікідзе у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_2 та, керуючись умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, з корисливих мотивів, прослідував за ним, наздогнав його на ґрунтовій стежці, що проходить між будинками № 14 та №16 на цій же вулиці, напав на потерпілого і, умисно завдавши останньому декількох ударів кулаком у голову та подолавши опір потерпілого, заволодів ланцюжком з металу білого кольору 925 проби вагою 12 грамів вартістю 109,20 гривень, грошима в сумі 700 гривень, чоловічою сумкою, телефоном "Сіменс", чоловічим гаманцем, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 809,20 грн.
У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_1, в ході яких він завдав потерпілому загалом не менше восьми ударів кулаком, згідно з висновками судово-медичної експертизи № 1344 від 24 липня 2015 року, потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року (з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою виправлено описку у цьому рішенні) вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 20 вересня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зазначає, що він не скоював злочину, оскільки всі зібрані у кримінальному провадженні докази є суперечливими та не узгоджуються між собою.
Також засуджений вказує на те, що суд повинен усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачити на її користь, а не займати сторону обвинувачення, наполягає на тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які вказують на його винуватість поза розумним сумнівом.
Обґрунтовуючи свою позицію, засуджений зазначає, що показання свідка ОСОБА_3 є неправдивими, оскільки із відеозаписів з камер спостереження біля магазину "АТБ" видно, що свідок заходить до приміщення магазину із сумкою потерпілого, а свідок ОСОБА_4 зазначив, що в ОСОБА_3 до скоєння злочину не було сумки. Крім того, засуджений, посилаючись на показання свідка ОСОБА_5 , зазначає, що той 23 липня 2015 року о 23:00 з ним зустрічався, що підтверджує алібі ОСОБА_1 на час вчинення злочину та виключає можливість його участі у злочинних діях.
При цьому засуджений, посилаючись на вимоги частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) просить суд касаційної інстанції перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону як під час досудового розслідування, так і під час розгляду кримінального провадження у судах, вказує на те, що слідчий експеримент, обшук затриманої особи було здійснено без захисника, а речові докази у справі було сфальсифіковано.
Крім того, ОСОБА_1 вказуючи на показання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на обґрунтування своєї невинуватості, зазначає, що жоден із свідків не бачив його на місці вчинення злочину, не бачили вони, як завдають ударів потерпілому, при цьому свідок ОСОБА_3 перебував біля магазину "АТБ" із сумкою, схожою на сумку потерпілого, а свідок ОСОБА_6 у суді показала, що ОСОБА_1 не та особа, яка слідкувала за потерпілим.
Разом з цим засуджений звертає увагу на те, що з кредитної картки банківського рахунку ОСОБА_2 згідно з інформацією АО "Сбербанк Росії" (т.2, а.п.122-123) було знято грошові кошти 29 липня 2015 року, тоді як в цей час ОСОБА_1 перебував під вартою за вказаним кримінальним провадженням, що свідчить про відсутність у нього можливості зняти ці кошти та, на думку останнього, вказує на його невинуватість.
Також засуджений, посилаючись на постанову про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 стосовно фактів неправомірних дій по відношенню до нього з боку працівників Дзержинського РВ КМУ ГУМВС в Дніпропетровській області, не погоджується з нею та вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону при його затриманні та наявність тілесних ушкоджень на його тілі, які були завдані працівниками поліції.
Крім того, засуджений зазначає, що суди формально перерахували докази, якими підтверджується його винуватість, не надали цим доказам оцінки з точки зору належності та допустимості, як і не проаналізували показань свідків.
На обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону засуджений зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою всі доводи його апеляційної скарги, а виправити помилки попередніх інстанцій можливо лише за умови скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Також засуджений, посилаючись на частину 5 статті 72 КК, просить правильно зарахувати йому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у рішенні від 5 вересня 2018 року, та зворотної дії Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІ "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання".
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1 скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга з доповненнями до нею підлягають частковому задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з пред`явленим йому обвинуваченням, вважає себе невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 121 та частиною 4 статті 187 КК, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б вказували на доведення його винуватості.
Однак такі доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції заслухавши показання самого винного, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.
Зокрема, показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в повній мірі висвітлюються у судовому рішенні, суд надав належну оцінку, а тому доводи засудженого про неповне та всебічне дослідження таких доказів є неспроможними.
Потерпіла ОСОБА_9, яка є рідною сестрою ОСОБА_2, в судовому засіданні впізнала ланцюжок брата, оскільки сама дарувала цей ланцюжок йому на день народження. Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що ОСОБА_1 під час розмови висловлював наміри про застосування сили до сторонньої особи з метою вчинити грабіж, а свідок ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_1 пішов за чоловіком, який мав хитку ходу, потім повернувся з барсеткою, у нього були подряпини на руках і ОСОБА_3 зливав воду ОСОБА_10 на руки, в подальшому останній забрав гроші з барсетки та викинув її у ставок. Слідчий Соколов С.О. в судовому засіданні показав, що затримання засудженого відбулось без порушень вимог закону згідно зі статтею 208 КПК, а під час обшуку в затриманого було вилучено мобільний телефон і ланцюжок з металу сріблястого кольору. Понятий ОСОБА_11, який був присутній під час затримання, в судовому засіданні підтвердив показання слідчого та впізнав у суді ланцюжок, який було вилучено в засудженого.
Всупереч доводам засудженого суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували показання свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . При цьому у своїх показаннях свідок ОСОБА_5 не вказав точної дати зустрічі з ОСОБА_1, однак з показань ОСОБА_3 убачається, що вони разом з останнім після всіх подій поїхали до кафе "Райдуга" у парку ім. Богдана Хмельницького та спілкувались зі знайомими ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що ланцюжок металевого кольору вона дарувала ОСОБА_1 і пред`явлений у суді ланцюжок дуже схожий на той, що вона дарувала, а також що в липні 2015 року на зупинці "Червона" біля АТБ вона бачила останнього і на ньому був цей ланцюжок.
У своїх висновках суд критично поставився до показань цих свідків, оскільки свідок ОСОБА_5 не зміг вказати точного часу, коли він зустрівся в кафе "Райдуга" з ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_12 після подій 23 липня 2015 року до затримання бачилась з ОСОБА_1 .