ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 216/6702/18
провадження № 51-1839км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Єлаєва Ю. Л. на вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018040230001902 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 10 жовтня 2018 року приблизно в 16:30 з приміщення реєстратури "ЦПМСД №6" на вул. Алмазній, 10а у м. Кривому Розі таємно викрав мобільний телефон "Huawei", належний ОСОБА_2, заподіявши збитків на суму 2766.33 грн.
При перегляді вироку 20 січня 2020 року Дніпровський апеляційний суд скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
На обґрунтування цих вимог захисник зазначає, що завдана злочином матеріальна шкода потерпілій відшкодована і у своїй промові в дебатах в суді першої інстанції прокурор не ставив питання про призначення ОСОБА_1 реального покарання.
Стверджує, що при ухваленні нового вироку судом апеляційної інстанції безпідставно було взято до уваги досудову доповідь органу пробації. На думку захисника, відсутність у засудженого міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, на що послався апеляційний суд у своєму рішенні, не можуть свідчити про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. З огляду на це вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК і підлягає зміні.
Також просить урахувати, що на даний час вчинене засудженим кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Засуджений та його захисник у письмових заявах просили розглянути касаційну скаргу без їхньої участі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.