Постанова
Іменем України
22грудня 2020 року
м. Київ
справа № 359/8691/19
провадження № 61-11036св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
зацікавлена особа - головне управління Пенсійного фонду України у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у складі судді
Чирки С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Заяву мотивовано тим, що відповідно до витягу з трудової книжки заявника, а також звіту про стаж роботи останнього, сформованого Інтегрованою комплексною інформаційною системою Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) від 05 вересня 2019 року, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік
10 місяців 20 днів.
Заявник стверджує, що в указаний трудовий стаж не зараховано стаж роботи строком 3 роки 1 місяць 18 днів на посаді адміністратора в фізкультурно-оздоровчому центі "Бріз", що підтверджується наявністю відповідного запису в трудовій книжці заявника.
Оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 відсутній номер наказу про звільнення ОСОБА_1 з вказаного останнього місця роботи від 01 листопада 1993 року, то встановити страховий стаж за період з 14 вересня 1990 року по 01 листопада
1993 року не виявляється за можливе.
Від встановлення факту наявності у заявника страхового стажу 35 років 8 днів залежить розмір пенсії останнього, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду та просив встановити факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, має страховий стаж 35 років 8 днів.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року провадження у справі закрито.
Роз?яснено, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду.
Закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня
2019 року змінено, виключивши з резолютивної частини ухвали абзац другий: "Роз`яснити, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції адміністративного суду".
В іншій частині ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 10 грудня 2019 року залишено без змін.
Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок про те, що заява про встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично стосується рішень та дій управління пенсійного фонду, його посадових осіб щодо непризначення заявнику пенсії у відповідному страховому стажу розмірі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 липня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового з?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 липня 2020 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
У грудні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.