Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 686/10768/19
провадження № 61-5318св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2018 року слідчий у особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радник юстиції Бандура Б. Б. виніс незаконну і протиправну постанову про закриття кримінального провадження № 42017240000000249, яку скасовано ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду 16 квітня 2019 року в справі № 686/7171/19.
Внаслідок цієї незаконної і протиправної постанови позивачу завдано майнової і моральної шкоди.
Моральну шкоду позивач визначає як таку, що виявилась у душевних стражданнях з приводу протиправного процесуального рішення щодо нього, необхідності вжиття додаткових заходів для захисту в суді, безпідставній витраті особистого часу.
Майнову шкоду позивач визначає як витрати на участь в судових засіданнях, чотири години вартістю по 10 000,00 грн кожна, витрати на проїзд в громадському транспорті загалом на суму 20,00 грн, тобто всього - 40 020,00 грн.
ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 1 000 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням - постановою про закриття кримінального провадження № 42017240000000249 слідчого у особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радника юстиції Бандури Б. Б. від 28 грудня 2018 року, а також 40 020,00 грн майнової шкоди; судові витрати, видатки і можливі податки, платежі, збори покласти на відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, є необґрунтованими. На думку суду вказані позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів прокуратури ознак заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, відповідальність, за яку повинна нести держава. Крім того, позивачем не надано суду доказів про заподіяння йому майнової шкоди внаслідок протиправних дій посадової особи органу досудового розслідування.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
13 листопада 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 22, 23, 1174 ЦК України.
Як приклад, заявник наводить справи: № 686/20012/1/, № 646/1591/18,
№ 464/3789/17, № 509/4156/15-а, № 750/6330/17, № 904/4494/18,
№ 638/6944/16-ц, № 638/17403/15-ц, № 638/1892/16-ц, № 638/12068/16-ц,
№ 638/12259/16, № 904/4494/18, № 646/1591/18, № 750/6330/17, № 464/3789/17, № 6-440цс16, № 638/12259/16, № 638/6944/16-ц, № 509/156/15-а, № 199/6713/14-ц, № 640/14909/16-ц, № 577/3791/18, № 688/2479/16-ц, № 6-501цс17, № 320/715/17, № 755/10947/17, № 554/4970/18.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
13 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 15 грудня 2020 року № 3146/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-5318св20 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 15 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
16 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/7171/19 було скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радника юстиції Бандури Б. Б. від 28 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження
№ 4217240000000249, за яким відомості в ЄРДР було внесено за заявою
ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються також витягом з ЄРДР, копією постанови про закриття кримінального провадження від 28. грудня 2018 року (а. с. 48-52, 53-54).
Позивач надав суду чотири квитки без дати на разовий проїзд в громадському транспорті вартістю по 5,00 грн. кожен і фіскальний чек від 18 квітня 2019 року на суму 6,00 грн за ксерокопіювання (а. с. 11).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.