Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 565/1210/19
провадження № 61-9485св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Малкова В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2019 року по вул. Станційній у м. Вараш Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4, і автомобіля ВАЗ-111730, номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі - ТДВ "МСК").
На виконання умов договору страхування ТДВ "МСК" здійснило йому виплату страхового відшкодування у розмірі 34 661,84 грн.
Разом з тим, згідно зі звітом про оцінку майна від 31 березня 2019 року № 19011, проведеного на його замовлення, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля ВАЗ-111730, номерний знак НОМЕР_2, матеріальний збиток становить 55 992,29 грн та є вартістю відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу його складових.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 21 677,07 грн.
Крім того, вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він на період з 16 лютого 2019 року до 11 березня 2019 року втратив працездатність, у зв`язку із чим поніс матеріальні витрати, що складаються із втраченого заробітку за період тимчасової непрацездатності, витрат на лікування.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 76 597,00 грн, з яких: 19 412,44 грн - середньомісячний заробіток (дохід), 3 935,04 грн - витрати на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження, 21 677,07 грн - різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, 496,00 грн - три проценти річних, 1 076,45 грн - інфляційні втрати, та 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 21 677,07 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 030,03 грн.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За таких обставин, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 21 677,07 грн. Також виходячи із засад розумності та справедливості достатнім для компенсації завданої позивачу моральної шкоди є грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Разом з тим, положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Крім того, відсутні підстави для задоволення інших вимог позивача про стягнення середньомісячного заробітку і витрат на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження у зв`язку з їх необґрунтованістю і безпідставністю.
Також відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, оскільки виходячи із положень статей 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності останньої лише через те, що вона є власником автомобіля, відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 21 677,07 грн скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення суду, а саме в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 100,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з частини витрат на правничу допомогу, у розмірі 567,68 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 668,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору при подачі заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, у розмірі 1 429,63 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ліміт відповідальності страховика становить 100 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну, і він не є меншим за розмір завданої шкоди, а підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, передбачені статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відсутні, то у відповідача не виник обов`язок відшкодовувати заподіяну ним шкоду позивачу.
Разом з тим, визначений судом розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості.
Крім того, суд вказав, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та вимог до ОСОБА_3 в частині стягнення середньомісячного заробітку, витрат на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження, трьох процентів річних та інфляційних втрат не оскаржене, а тому, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України в указаній частині судом апеляційної інстанції не переглядається, законність рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року № 2813/2/226-20 і протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток (дохід) у розмірі 19 412,44 грн, витрати на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження у розмірі 3 935,04 грн, матеріальні збитки у розмірі 21 677,07 грн, три проценти річних у розмірі 496,00 грн, інфляційнй втрати у розмірі 1 076,45 грн та 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 369/6174/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 304/1192/15-ц, від 19 серпня 2019 року у справі № 643/7482/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 337/1673/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що середньомісячний втрачений заробіток у розумінні статті 1195 ЦК України це дохід, втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. При цьому допомога у зв`язку з втратою працездатності, яка виплачувалася позивачу, має інший правовий або гарантійний характер, оскільки виплачується для відновлення працездатності. Крім того, вказував, що судами неправильно застосовано положення статей 1192, 1194 ЦК України, так як ліміт страхової виплати становить 100 000,00 грн, реальні збитки - 55 992,29 грн, страховиком відшкодовано - 34 315,22 грн, таким чином, різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що складає 21 677,07 грн, зобов`язана відшкодувати ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 лютого 2019 року по вул. Станційній у м. Вараш Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4, і автомобіля ВАЗ-111730, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з ТДВ "МСК".
Разом з тим, згідно зі звітом про оцінку майна від 31 березня 2019 року № 19011, проведеного на його замовлення, завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля ВАЗ-111730, номерний знак НОМЕР_2, матеріальний збиток становить 55 992,29 грн та є вартістю відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу його складових.
ТДВ "МСК" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 34 661,84 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 21 677,07 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Верховний Суд звертає увагу, що заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та вимог до ОСОБА_3 про стягнення середньомісячного заробітку, витрат на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження, трьох процентів річних та інфляційних втрат в апеляційному порядку не оскаржувалося, законність рішення суду першої інстанції в указаній частині судом апеляційної інстанції не перевірялося, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в указаній частині відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Таким чином, предметом касаційного перегляду у цій справі є вирішення судами вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 677,07 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 677,07 грн, суд апеляційної інстанції виходив із того, що остання є неналежним відповідачем, оскільки ліміт відповідальності страховика становить 100 000,00 грн, підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, передбачені статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відсутні, то у відповідача не виник обов`язок відшкодовувати заподіяну ним шкоду позивачу.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
За змістом статті 979 ЦК України і статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, у статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.