Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 310/1515/17
провадження № 61-39979 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року у складі судді Вірченко О. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2014 року від її імені ОСОБА_2 спільно з працівниками ПАТ КБ "ПриватБанк" було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт в сумі 18 тис. грн.
Зазначала, що має рахунки в інших банківських установах, до ПАТ КБ "ПриватБанк" вона не приходила, ніякі договори не підписувала, фотознімок з картою банку було зроблено працівником банку за її місцем роботи, платіжну карту ПАТ КБ "ПриватБанк" та Пін-код до неї вона не отримувала, оформлювала кредитний договір від її імені ОСОБА_2, яка пояснила, що такі дії необхідні для покращення її матеріального стану, оскільки ОСОБА_2 на той період мала фінансові труднощі.
Бердянським відділом поліції Головного Управління Національної Поліції в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі -ЄРДР) за № 12015080130000541 були внесені відомості за фактом шахрайського заволодіння невстановленою особою грошовими коштами, належними вкладникам ПАТ КБ "ПриватБанк" за частиною першою статті 190 КК України. ЇЇ по даному кримінальному провадженню було визнано потерпілою особою.
Під час досудового розслідування встановлено, що в липні 2013 року кредитною картою ПАТ КБ "ПриватБанк", виданою на її ім`я, з метою заволодіння чужими майном, шляхом зловживання довірою та ввівши її в оману, заволоділа ОСОБА_2, яка спільно з працівником банку шляхом укладення кредитного договору від 22 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1, збільшила кредитний ліміт по кредитній картці банку ПАТ КБ "ПриватБанк" та заволоділа вказаним кредитним лімітом в сумі 48 тис. грн. Під час укладення даного кредитного договору вона не була присутня у відділенні банку, підпис в договорі їй не належить.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір від 22 квітня 2014 року, укладений між нею та відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 22 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів того, що кредитний договір було укладено та підписано саме ОСОБА_1 не надано, підпис її у заяві про отримання кредитних коштів відсутній, за вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 діяла у змові з працівником банку.
За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_1 передала кредитну картку злочинцям та повідомила їм відповідний ПІН-код, працівник банку не переконався у тому, що кредитний договір укладала саме ОСОБА_1, не встановив особу, яка звернулася до банку за укладенням договору та допустив, що підпис у договорі вчинила інша особа, а не особа, зазначена як позичальник у договорі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доказів того, що кредитний договір було укладено та підписано саме ОСОБА_1 не надано, підпис її у заяві про отримання кредитних коштів відсутній, за вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 діяла у змові з працівником банку.
За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_1 передала кредитну картку злочинцям та повідомила їм відповідний ПІН, працівник банку не переконався у тому, що кредитний договір укладала саме ОСОБА_1, не встановив особу, яка звернулася до банку за укладенням договору та допустив, що підпис у договорі вчинила інша особа, а не особа, зазначена як позичальник у договорі.
Посилання банку на те, що обставини отримання кредиту саме ОСОБА_1 були встановлені іншим судовим рішенням, а позов банку до неї про стягнення кредитної заборгованості було задоволено, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 310/1515/17 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року, у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, який було задоволено, встановлено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 квітня 2014 року, користування кредитними коштами, а також надано правову оцінку правовідносин ОСОБА_1 з ПАТ "ПриватБанк".
Факт отримання позивачем кредитного ліміту та користування ним підтверджується також розрахунком заборгованості станом на 14 грудня 2015 року, відповідно до якого в період з 03 червня 2014 року по 20 липня 2015 року позивачем здійснювались платежі за користування кредитним лімітом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної карти від 22 квітня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", на ім`я ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт в сумі 18 тис. грн.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2017 року № 4-436, проведеної Запорізьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, підпис від імені ОСОБА_1 в кредитному договорі від 22 квітня 2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; ознак навмисного змінення підпису на оригіналі вказаного кредитного договору ОСОБА_1 не виявлено.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року встановлено, що у липні 2013 року, точну дату слідством не встановлено, знаходячись на території м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_2 спільно з іншою особою, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повідомила ОСОБА_1 про можливість отримання банківських послуг та бонусів на кредитну картку банку ПАТ КБ "ПриватБанк". Після чого ОСОБА_1, розуміючи можливість отримання додаткових послуг від банку, самостійно, будучи введеною в оману, передала їй свою кредитну картку банку ПАТ КБ "ПриватБанк" та повідомила її Пін-код. Далі в період часу з 2013 року по січень місяць 2016 рік ОСОБА_2 та інша особа, маючи доступ до кредитних коштів на зазначеній картці, за попередньою змовою групою осіб, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом зняття готівки з картки потерпілої, перерахування з рахунку на інші банківські рахунки та поповнення мобільних номерів, повторно заволоділи кредитним лімітом по кредитній картці банку ПАТ КБ "ПриватБанк" в загальній сумі 48 тис. грн, розпорядились ними на власний розсуд.