Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 367/704/16-ц
провадження № 61-5906св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області, комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації",
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2018 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М.,
Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області та комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5, після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: 16/24 частини житлового будинку з господарськими спорудами,
що розташований по АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки загальною площею 0,1499 га.
Зазначала, що 21 вересня 1990 року за життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй частину житлового будинку
з визначенням права користування своїм дітям: ОСОБА_1 - житлові кімнати 1-3 (площею 8,9 кв. м) та 1-7 (площею 9,0 кв. м), баню "Н"; ОСОБА_3 - житлову кімнату 1-4 (площею 12,6 кв. м) та сарай "М"; ОСОБА_2 - житлову кімнату - 1-5 (площею 10,5 кв. м); решту підсобних приміщень та місця загального користування - у спільне користування.
Після відкриття спадщини вона подавала заяву про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса Бучанської міської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції
у Київській області від 12 грудня 2014 року № 1146/02-31 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт містив розпорядження щодо визначення права користування майном,
а не передання такого у власність.
Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги з урахуванням висновків судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 22 вересня 2016 року № СЕ-122-1-438.16, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на 7/24 частини житлового будинку АДРЕСА_1,
у порядку спадкування за законом (1/16) та за заповітом (6/16); визнати
за нею право власності у порядку спадкування за законом на частину прибудинкової земельної ділянки площею 0,0655 га; визнати
за відповідачами право власності на 9/24 частин вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом (7/24) та за заповітом (2/24); визнати за відповідачами право власності на частину прибудинкової земельної ділянки площею 0,0844 га.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду
із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спадкування належного
їх матері нерухомого майна, як вони вважали, має відбуватися лише
за законом та у рівних частинах, оскільки заповіт, який склала
ОСОБА_5 , не відповідав вимогам законодавства.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд визнати за кожною із спадкоємців право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5, у порядку спадкування
за законом у рівних частинах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня
2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 2/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0028 площею 0,075га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0027 площею 0,0749 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 2/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0028 площею 0,075 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0027 площею 0,0749 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 2/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0028 площею 0,075 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/3 частину земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:048:0027 площею 0,0749 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки заповіт містить розпорядження, які суперечать чинному законодавству, а також
ту обставину, що спадкодавець не зазначила, яку конкретну частину належного їй майна вона заповідає спадкоємцям, спадкування має здійснюватися за законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів
у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що спадкування після смертіОСОБА_5 має здійснюватися за законом, оскільки заповіт містить розпорядження, які суперечать чинному законодавству,
а також ту обставину, що спадкодавець не зазначила, яку конкретну частину належного їй майна вона заповідає спадкоємцям.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,075 га, кадастровий номер 3210945600:01:048:0028, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою:
АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0749 га, кадастровий номер 3210945600:01:048:0027, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (статті 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Ірпінського міського суду Київської області.
У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 зазначала, що під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій ніхто із спадкоємців не оспорив заповіт їхньої матері, а будь-яких законних підстав для визнання його недійсним чи нікчемним судом
не встановлено, тому, як вона вважала, у суду не було законних підстав ділити спадкове майно за законом без урахування заповіту їхньої матері
та визнавати частки всіх спадкоємців рівними, оскільки таке рішення суперечить волевиявленню їхньої матері, викладеному у її заповіті, про поділ кожному із них конкретних приміщень у спадковій частині будинку
та порушує її права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6, на касаційну скаргу
у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 на підставі рішення Ірпінського міського народного суду Київської області від 24 грудня 1987 року на праві спільної часткової власності належало 16/24 частини житлового будинку, який знаходиться
за адресою:
АДРЕСА_1 . Інші 8/24 частини житлового будинку на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (а. с. 14-16, 18 т. 1).
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 043131 від 27 жовтня 2004 року ОСОБА_5 належали дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,075 га, кадастровий номер: 3210945600:01:048:0028 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та площею 0, 0749 га, кадастровий номер 3210945600:01:048:0027 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 22 т. 1).
21 вересня 1990 року за життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла належну їй частину житлового будинку із визначенням права користування своїм дітям: ОСОБА_1 - житлові кімнати 1-3
(площею 8,9 кв. м) та 1-7 (площею 9,0 кв. м), баню "Н"; ОСОБА_3 - житлову кімнату 1-4 (площею 12,6 кв. м) та сарай "М"; ОСОБА_2 - житлову кімнату - 1-5 (площею 10,5 кв. м); решту підсобних приміщень
та місця загального користування - у спільне користування.
Зазначений заповіт посвідчений заступником голови Ворзельської селищної Ради народних депутатів Ірпінської міської ради Київської області Плеско С. Н. та зареєстрований у реєстрі за № 160 (а. с. 17 т. 1).