Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 335/6054/18
провадження № 61-13630св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", громадська організація "Трансперенсі Інтернешнл Україна",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Геєць Ю. В. від 26 березня
2019 року та постановуЗапорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., від 04 червня
2019 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), громадської організації "Трансперенсі Інтернешнл Україна" (далі - ГО "Трансперенсі Інтернешнл Україна"), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів.
Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2008 року між ним та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та банком 14 лютого 2008 року був укладений іпотечний договір № 15-399-028і, предметом якого є належне йому нежиле приміщення (офіс), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що 18 грудня 2015 року розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". 01 вересня 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ГО "Трансперенсі Інтернешнл Україна" був укладений договір "Про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів) банків в яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації", в рамках виконання умов якого була створена електронна торгова система ProZorro.Продажі. 04 травня 2018 року відбувся "Голландський аукціон" з продажу права вимоги за укладеним між ним та банком кредитним договором, переможцем якого став ОСОБА_2, фізична особа, що на думку позивача є порушенням статті 1054 ЦК України.
18 травня 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлений протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-03-12-000397-a від 04.05.2018 року.
Вважав, що вищевказані електронні торги проведено з порушенням чинного законодавства, оскільки в оголошенні про проведення електронних торгів з реалізації права вимоги за кредитним договором від 14 лютого 2008 року неправильно вказані усі суттєві обставини кредитного договору, характеристики об`єкту забезпечення та дані про наявність поручителя по кредитному договору.Організатор торгів та замовник торгів не повідомили його про те, що мають відбутись торги. Вважав, що вищевказані порушення суттєво вплинули на результат електронних торгів.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсними електронні торги від 04 травня 2018 року з реалізації права вимоги за кредитним договором від 14 лютого 2008 року, оформлені протоколом електронного аукціону від 04 травня 2018 року та договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за результатами проведених торгів.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що права позивача проведеними електронними торгами з реалізації права вимоги за укладеним між ним та банком кредитним договором порушено не було. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи не суперечить чинному законодавству. До нового кредитора не переходить право на нарахування процентів та право здійснення договірного списання коштів з рахунку боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані електронні торги порушують його право як позичальника за кредитним договором, оскільки в оголошенні про проведення електронних торгів з реалізації права вимоги за кредитним договором від 14 лютого 2008 року неправильно вказані усі суттєві обставини кредитного договору, характеристики об`єкту забезпечення та дані про наявність поручителя по кредитному договору. Організатор торгів та замовник торгів не повідомили його про те, що мають відбутись торги. Крім того, стягнутий з нього рішенням суду розмір заборгованості за кредитним договором є значно меншим, аніж було зазначено у вказаному оголошенні. Крім того, вказував, що за змістом положення статті 1054 ЦК України ні фізична, ні юридична особа, якщо вона не є банком або іншою фінансовою установою, не можуть бути кредиторами у кредитних договорах.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Вказує на те, що позивач не є стороною оспорюваного договору, отже має право на його оскарження лише у випадку порушення його прав, однак внаслідок продажу на електронних торгах права вимоги, права ОСОБА_1 не порушені, а подання цього позову є зловживанням правом.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
12 лютого 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 лютого 2008 року між ним та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 660 000 грн з оплатою 17 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
між ОСОБА_1 та банком 14 лютого 2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є належне позивачу нежиле приміщення (офіс), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
17 грудня 2015 року згідно з постановою Національного банку України № 898 прийнято рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати
АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
01 вересня 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та громадською організацією "Трансперенсі Інтернешнл" був укладений договір "Про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів) банків яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації".
Для виконання умов зазначеного договору була створена електронна торгова система ProZorro.Продажі.
12 березня 2018 року на замовлення АТ "Банк "Фінанси та Кредит" електронною торговою системою ProZorro.Продажі були оголошені електронні торги "Голландський аукціон" з продажу права вимоги за кредитним договором від 14 лютого 2008 року, укладеним із
ОСОБА_1
04 травня 2018 року відбувся "Голландський аукціон" з реалізації права вимоги за вказаним кредитним договором, переможцем якого став
ОСОБА_2 , який придбав право вимоги за ціною 343 050 грн.
18 травня 2018 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 04 травня 2018 року № UE-EA-2018-03-12-000397-a.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.
Щодо підстав для оспорювання правочину особою, яка не є його стороною
Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша
статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним
є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.