Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 143/173/19
провадження № 61-16088 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
представник ОСОБА_1, ОСОБА_3 - адвокат Царківський Олександр Юрійович;
відповідач - ОСОБА_4 ;
представник відповідача - адвокат Скалецький Олександр Олександрович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року у складі судді Марченко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що позивачі у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, у якій також зареєстрований відповідач ОСОБА_4 . Вказували, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01 липня 2017 року.
З квітня 2017 року відповідач змінив своє постійне місце проживання і проживає за іншою адресою. З того часу квартирою, в якій зареєстрований, не користується, обов`язків з утримання житла не виконує.
Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає, а його реєстрація в спірному житловому приміщенні перешкоджає позивачам вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, отримати субсидію.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад один рік, комунальні послуги не оплачує. Вказані обставини відповідачем не заперечувались. Відповідачем не доведено обставин щодо чинення позивачами перешкод у користуванні квартирою.
Доказів на підтвердження того, що відповідач витрачав особисті кошти на здійснення ремонту та добудов у спірній квартирі, суду не надано та відповідачем не доведено, що ці перебудови здійснювались у період спільного проживання з ОСОБА_1 . Сам факт перебування у шлюбі не свідчить про створення спільного майна подружжя. Відповідачем не доведено, що внаслідок переобладнання квартири істотно збільшилась її вартість, в результаті чого вона могла бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що під час розгляду справи відповідач не заперечував, що у спірній квартирі не проживає понад рік та витрат на її утримання не несе, пояснюючи це тим, що позивачі змінили замки від вхідних дверей, в результаті чого він не має доступу до квартири. Однак, сама по собі заміна замків вхідних дверей не є достатнім доказом чинення перешкод у користуванні житлом. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем обставин непроживання у спірній квартирі з квітня 2017 року з підстав чинення позивачами перешкод у користуванні житлом, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, а також доказів вжиття відповідачем заходів на усунення таких перешкод суду не надано.
Відповідачем не доведено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя внаслідок здійснених за час шлюбу з ОСОБА_1 переобладнань та добудов.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з урахуванням вимог статті 137 ЦПК України, обсягу наданих послуг та часу, витраченого на їх виконання, складності справи, відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дійшов обгрунтовано висновку про необхідність відшкодування відповідачем понесених витрат на правову допомогу у повному обсязі, розмір яких підтверджено належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 143/173/19 із Погребищенського районного суду Вінницької області.
Зупинено виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 травня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відсутність відповідача за місцем реєстрації понад один рік обумовлена чиненням позивачами перешкод у користуванні квартирою, оскільки позивачами змінено замки вхідних дверей, ключі від яких у відповідача відсутні, що перешкоджало йому користуватись спірним житлом.
Вказував, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, за його позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат на будівництво, адже значні добудови до спірного житла були здійснені за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, тому відповідно до вимог статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, якими він має право користуватися.
Зазначав, що витрати, стягнуті на користь позивача ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 4 000 грн, є невиправданими, а наданий розрахунок є неналежним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щоОСОБА_3 , ОСОБА_2, ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24 березня 2006 року (а. с. 11).
Відповідно до домової книги для прописки (реєстрації) громадян у зазначеній квартирі, крім позивачів, зареєстрований відповідач ОСОБА_4 з 19 грудня 2006 року (а. с. 13-14, 52).
12 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується відміткою у паспорті ОСОБА_1 (а .с. 10).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 01 липня 2017 року, шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 було розірвано 01 липня 2017 року, про що складено відповідний актовий запис № 7 (а. с. 12).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 07 лютого 2019 року, складеним комісією в складі депутата Погребищенської міської ради Прусак А. Г. та сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, з квітня 2017 року за місцем реєстрації не проживає (а. с. 15).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною другою статті 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Законодавець роз`яснює, що до поважних причин можна віднести строкову службу в армії, навчання, роботу за кордоном, лікування, тривалі відрядження, тощо. Власник житла і член його сім`ї можуть домовитись про інші умови припинення права користування житлом.
До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті 64 ЖК Української РСР).
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад один рік, про що свідчить складений комісією у складі депутата Погребищенської міської ради Прусак А. Г. та сусідів акт від 07 лютого 2019 року.
Вказані обставини також підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які також зазначили, що особистих речей відповідача у спірній квартирі немає.
Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач не заперечував, що не проживає у спірній квартирі, оплату за житлово-комунальні послуги не здійснює однак, посилаючись на чинення позивачами перешкод у користуванні спірною кватирою, не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин, а отже не довів поважності причин свого непроживання у спірній квартирі.
Відповідачем не доведено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя внаслідок здійснених за час шлюбу з ОСОБА_1 переобладнань та добудов.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_4 на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи за його позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення витрат на будівництво, колегія суддів не приймає до уваги та звертає увагу на те, що провадження у вказаній справі закрито ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року у зв`язку з прийняттям відмови ОСОБА_4 від позову.