Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 635/4712/17
провадження № 61-14485св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року у складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня
2020 року у складі колегії суддів:Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з договором позики від 14 березня 2014 року її чоловік ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 408 000,00 грн, на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики
від 14 березня 2014 року між тими ж сторонами укладено іпотечний договір,
за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно: житловий будинок
з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Вартість предмета іпотеки становить 370 000,00 грн. Іпотекодержателем здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки та 12 вересня 2016 року відповідач став власником предмета іпотеки. Права іпотекодержателя
за іпотечним договором від 14 березня 2014 року відповідач набув згідно
з договором про відступлення права вимоги від 16 червня 2016 року, одночасно з цим відповідач набув право вимоги за договором позики від 14 березня
2014 року на підставі відповідного договору.
За даними звіту про оцінку житлового будинку, що знаходиться за адресою
АДРЕСА_1 , його вартість станом на 12 вересня 2016 року становить 2 355 207,00 грн. Відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві грошові кошти в сумі 2 355 207,00 грн - 408 000,00 грн = 1 947 207,00 грн * 90 % = 1 752 486,30 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя в розмірі 1 752 486,30 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що право вимагати відшкодування перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя має саме іпотекодавець і саме на його користь має бути стягнуто грошові кошти у випадку задоволення позову. Оскільки ОСОБА_1 не є іпотекодавцем за договором іпотеки, її права та законні інтереси відповідачем порушені
не були.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 635/4712/17 та витребувано її з Дзержинського районного суду м. Харкова.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що 14 березня 2014 року між іпотекодавцем ОСОБА_3 та його дружиною
ОСОБА_1 , яка фактично подарувала ОСОБА_3 свою частину спірного будинку у праві спільної сумісної власності, укладено договір про надання права ОСОБА_1 на стягнення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що передбачено статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права,
а саме пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, суд необґрунтовано відхилив клопотання або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 14 березня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_3 (позивальник) грошові кошти у вигляді в натурі на суму 408 000,00 грн, що на момент укладення договору позики складає
за згодою сторін еквівалент 40 800,00 доларів США. Позичальник зобов`язався повернути суму позики, згідно з графіком, визначеним в договорі, із кінцевим строком повернення 14 березня 2015 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І.
14 березня 2014 року з метою забезпечення зазначеного зобов`язання,
ОСОБА_3 (іпотекодавець) передав ОСОБА_2 (іпотекодержатель)
в іпотеку житловий будинок із надвірними житловими будівлями під номером АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_3
на підставі договору дарування від 14 березня 2014 року. Сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 370 000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
Карташовою С. І.
16 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором позики, посвідченим 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 761. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06 вересня 2016 року в реєстр внесено запис про набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок із надвірними житловими будівлями під номером
АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги.
Згідно з свідоцтвом про шлюб від 19 липня 1971 року позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК Україниправо кожної особи на звернення до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.