Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 183/6031/16
провадження № 61-4806св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Перещепинська міська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,
третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна
контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що її матері - ОСОБА_3 належав житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За життя спадкодавець ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла їй вказаний житловий будинок з надвірними побудовами. Вона, як спадкоємець за заповітом, у встановлений законом строк звернулась до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа про право власності на вказаний житловий будинок.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Майної Г. Є. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами по
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що право приватної власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 30 січня 1989 року, виданим ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Перещепинської селищної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області
від 06 січня 1989 року № 1. За життя ОСОБА_3 скала заповіт на вказаний житловий будинок на користь позивачки, інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, судом не встановлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що як вбачається з матеріалів справи, спірне домоволодіння було придбано матір`ю
ОСОБА_2 - ОСОБА_3, разом із його бабусею - ОСОБА_4, яка на той час була членом колгоспу ім. Дзержинського і головою колгоспного двору. Крім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 членами колгоспного двору, які проживали у спірному домоволодінні були ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його діти - ОСОБА_5 , 1989 року народження та ОСОБА_6, 1990 року народження.
Власність колгоспного двору регулювалася ЦК УРСР 1963 року, відповідно до статті 120 якого майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та його діти: ОСОБА_5, 1989 року народження та ОСОБА_6, 1990 року народження мали право на 1/5 частки спірного домоволодіння кожен.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 померла у 2012 році, тобто після 30 червня 1990 року, то вона мала право заповідати лише свою частку у майні колишнього колгоспного двору, а саме 1/5 частину спірного майна.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи право власності на весь житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, суд першої інстанції не перевірив, хто саме був членом колгоспного двору та яка частка в майні належить кожному з них після припинення колгоспного двору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 30 листопада 1957 року бабі позивача -
ОСОБА_4 на праві особистої власності (не як члену колгоспного двору) належав житловий будинок по
АДРЕСА_1 ).
01 червня 1961 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до виконавчого комітету Перещепинської селищної ради про дозвіл на будівництво, на території її садиби, нового будинку замість старого (після побудови нового будинку старий вона зобов`язалась знести). 22 червня 1961 року
ОСОБА_4 було надано проект побудови нового будинку замість старого, на земельній ділянці, яка рішенням виконкому Перещепинської селищної ради депутатів трудящих від 22 червня 1961 року № 11 відведено у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .?24 березня
1965 року рішенням виконкому Перещепинської селищної ради депутатів трудящих № 6 було затверджено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння.
Таким чином спірний будинок було не придбано, як вказує суд апеляційної інстанції, а побудовано бабою позивача - ОСОБА_4 замість її старого будинку, який належав їй на праві приватної власності не як голові колгоспного двору.
Згідно викопіювання з генерального плану району плану земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_4 під будівництво спірного нового будинку замість старого, ця земельна ділянка виділялась у користування саме ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і немає жодного документа, у якому було б зазначено про те, що ця земельна ділянка є колгоспним двором.
Таким чином спірний будинок був особистою власністю баби позивача і не є частиною колгоспного двору. Ці обставини не були враховані при винесенні оскаржуваної постанови апеляційного суду і взагалі не було надано жодної оцінки доводів, які були наведені у відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_4
від 30 листопада 1957 року.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Спірне домоволодіння було придбано матір`ю ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 разом із його бабою - ОСОБА_4, яка на той час була членом колгоспу ім. Дзержинського і головою колгоспного двору.
У 1988 році ОСОБА_4 померла, головою колгоспного двору стала ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 03 січня 1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Перещепинської селищної ради народних депутатів № 1
від 06 січня 1989 року в обмін свідоцтва про право власності від 07 квітня 1965 року, записаного в реєстрову книгу за № 1328-12, ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , як голова колгоспного двору (а. с. 66, 91, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2012 року, виданим Слиховицькою сільською радою Золочівського району Львівської області (а. с. 10, 61, т. 1).