Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 367/7387/16-ц
провадження № 61-22214св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним - ОСОБА_2,
треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2019 року у складі судді Оладько О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О. та Мельника Я. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод у користуванні спадковим майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності у порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності на 35/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0247 га в порядку спадкування за законом; зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні належною їй частиною будинку, та звільнити з неї вселених ними квартирантів, видати ключі від вхідних дверей цієї частини будинку; зобов`язати відповідачів не чинити перешкод у здійсненні обмірів працівниками БТІ спірного домоволодіння, для виготовлення в подальшому технічного паспорту на будинок.
Позов мотивований тим, що на підставі договору дарування від 20 травня 1987 року ОСОБА_4, батьку позивача, належала 15/100 частин вказаного житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина на 15/100 частин вказаного житлового будинку.
Заповіту померлий не залишив, тому спадкоємцями за законом після смерті батька позивача були: ОСОБА_5 - мати спадкодавця; ОСОБА_6 - батько спадкодавця, та сама позивач - донька спадкодавця.
Позивач з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька не зверталась, але фактично прийняла 1/3 частину (від 15/100) тобто 5/100, так як на момент відкриття спадщини була неповнолітньою.
Зазначає, що у спірному житловому будинку вона фактично проживала з 2000 року по серпень 2009 року, а зареєстрована з 2003 року по сьогоднішній день.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 5/100 частин спірного будинку, яку вона отримала після смерті свого сина у 2006 році. Хоча ОСОБА_6 - дідусь позивача, та сама позивач з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися, але спадщину прийняли фактично, оскільки від спадщини не відмовлялись, постійно проживали у будинку за вказаною адресою, здійснювали догляд за будинком та підтримували його в належному стані. Тобто, після смерті ОСОБА_5 у позивача та ОСОБА_6 стало перебувати в спадщині по 15/200 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивача ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із належної йому на праві власності 20/100 частин житлового будинку та із 1/2 частини від 15/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Заповіту померлий не залишив тому спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом, за правом представлення є позивач.
Разом з тим, одразу після поховання ОСОБА_6, його сестра ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забрали всі документи на домоволодіння, замінили дверний замок та вселили квартирантів в частину будинку, що перейшла в спадщину до позивача без її згоди.
Також вважала, що вона успадкувала і земельну ділянку площею 0,0247 га, що підтверджується витягом із зведеного плану земельної ділянки, частину якої, після смерті дідуся позивача, відповідачами було продано стороннім особам.
Позивач своєчасно прийняла спадщину після смерті свого діда в порядку представлення, але оформити належним чином свідоцтво про право на спадщину не має можливості, оскільки в цьому перешкоджають відповідачі, тому остання змушена звернутись до суду з цим позовом.
Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач ОСОБА_3 померла. Згідно з листом Ірпінської міської державної нотаріальної контори від 18 травня 2018 року № 658/02-14 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її донька ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 13 листопада 2018 року подала до суду зустрічну позовну заяву про встановлення факту та визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування за законом, який мотивувала тим, що вона є єдиною спадкоємицею і правонаступником померлої ОСОБА_3, яка побудувала спірний будинок за власні кошти та в середині 70-х років зареєструвала його на ім`я своєї матері - ОСОБА_7, яка в травні 1987 року розпорядилась будинком подарувавши 20/100 частин будинку ОСОБА_6 (син); 15/100 частини будинку ОСОБА_4 (онук); 22/100 частини будинку ОСОБА_2 (онука) та решту 43/100 частини будинку заповіла ОСОБА_3 (дочка), яка після смерті матері вступила в спадщину.
Після смерті ОСОБА_6 в 2009 році ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса, щоб вступити у спадок після свого рідного брата ОСОБА_6, однак нотаріус відмовила їй, пояснивши, що онука померлого ОСОБА_1 теж подала таку заяву.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року за ОСОБА_3 було визнано право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_6 і фактично прийняла спадщину, вона є власницею 35/100 будинку в порядку спадкування відповідно до статей 1222, 1223 ЦК України.
З урахуванням уточнень ОСОБА_2 просила: встановити факт прийняття ОСОБА_3 35/100 домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 ; визнати право власності ОСОБА_2 на 35/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; визнати право власності ОСОБА_2 на 43/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні спадковою частиною житлового будинку. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні працівниками бюро технічної інвентаризації обмірів будинку для виготовлення технічного паспорту на даний будинок. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 11/80 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка успадкувала цю частину будинку після смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 43/100 частин житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 травня 2019 року змінено в частині визнання права власності за сторонами розміру частин житлового будинку.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/80 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 63/80 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з яких 22/100 частин будинку, належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 20 травня 1987 року за реєстровим № 985, 227/400 частин у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . В решті рішення суду залишене без змін.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вказував, що суд першої інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, проте неправильно розрахував частки спірного житлового будинку, які перейшли до сторін в порядку спадкування, тому в частині визнання права власності за сторонами розміру частин житлового будинку, рішення суду необхідно змінити.
Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки питання передачі у власність земельних ділянок, входить до компетенції органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади. Рішення цього органу позивач у випадку не згоди з ним, вправі оскаржувати у встановленому порядку до суду.
Місцевий суд вказував також про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 35/100 частин домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, адже в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, прийняла її відповідно до вимог закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, а у справі постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли до неправильних висновків, що ОСОБА_3 перешкоджала ОСОБА_1 у виготовленні техпаспорту на спірний будинок, а тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перешкоджали їй у праві користування, навпаки онука не виявляла бажання проживати у будинку і опікуватись будинком та дідусем. Заявник додала, що право користування будинком не може передаватись до спадкоємців, відтак, якщо ОСОБА_3 і перешкоджала б (проте і цього не було), то це ніяким чином на може стосуватись ОСОБА_2 .
Доводом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків при вирішенні питання розподілу часток майна, адже ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 35/100 за померлим ОСОБА_6 . Після ухвалення рішення місцевим судом ОСОБА_1 просила також визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлої бабусі ОСОБА_5 та батьком - ОСОБА_4, а тому суд апеляційної інстанції? перебравши на себе функції суду першої інстанції фактично прийняв новий позов та розглянув справу з новими позовними вимогами, а розрахунок часток, який був здійснений апеляційним судом є неправильний. Крім того судом було порушено принцип диспозитивності судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Ірпінського міськрайонного суду Київської області.
09 квітня 2020 року цивільна справа № 367/7387/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належав: 15/100 ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 16 серпня 2006 року, 20/100 частин - ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 16 серпня 2006 року, 22/100 частини - ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20 травня 1987 року та 43/100 частин - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 травня 2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на 15/100 частини спірного житлового будинку. Заповіту ОСОБА_4 за життя не залишив, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті стали позивач ОСОБА_1, як неповнолітня донька померлого, батьки померлого: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які звернулись із відповідними заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Кожен із зазначених спадкоємців прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 в розмірі по 5/100 частин спірного житлового будинку (по 1/3 від 15/100), тому за батьком померлого ОСОБА_6 з урахуванням належної йому частки 20/100 стало рахуватись 25/100 частин будинку (20/100+5/100).
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка заповіту не залишила. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті стали її чоловік ОСОБА_6 та її онука позивач ОСОБА_1 (за правом представлення), оскільки постійно проживали із спадкодавцем до яких перейшло до кожного по 5/200 частин ( 1/2 від 5/100 частин).
Апеляційний суд встановив, що за ОСОБА_6 після смерті його дружини ОСОБА_5 з урахуванням належної йому частки 25/100 частин стало рахуватись 11/40 частин (25/100+5/200) спірного житлового будинку.
При цьому за позивачем ОСОБА_1 стало рахуватись 3/40 (5/100 належних їй +5/200 після смерті її баби ОСОБА_5 ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6, дідусь позивача, який заповіту не залишив.
Спадкоємцями першої черги за законом стала позивач ОСОБА_1 (за правом представлення), яка подала до нотаріальної контори відповідну заяву та відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року ОСОБА_3, за якою визнано право на спадкування після смерті ОСОБА_6 разом із спадкодавцями першої черги за законом.
Апеляційний суд встановив, що кожен із спадкоємців після смерті ОСОБА_6 отримав по 11/80 частини будинку (по 1/2 від 11/40).
За позивачем ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 з урахуванням належної їй частки 3/40 частин стало рахуватись 17/80 частин (3/40+11/80) спірного житлового будинку.
При цьому за ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 з урахуванням належної їй частки 43/100 частин стало рахуватись 227/400 частин (43/100+11/80) спірного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на 227/400 частин спірного житлового будинку. Спадкоємцем після смерті останньої стала відповідач ОСОБА_2, яка звернулась до нотаріальної контори з відповідною заявою.
Апеляційний суд вказував, що за відповідачем ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3 з урахуванням належної їй частки 22/100 частин стало рахуватись 63/80 частин (22/100+227/400) спірного житлового будинку.
За таких обставин, право власності на 17/80 частин спірного житлового будинку отримала позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач ОСОБА_2 отримала право власності на 63/80 частин спірного житлового будинку, з яких 22/100 частин будинку, належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 20 травня 1987 року, а 227/400 частин у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Місцевий суд встановив, що відповідач у справі ОСОБА_2 та за життя ОСОБА_3 чинили перешкоди позивачу у справі у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, а також перешкоджає працівниками бюро технічної інвентаризації провести обміри будинку АДРЕСА_1 для виготовлення технічного паспорту на даний будинок.
Вказані обставини встановлено на підставі копій постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 20 березня 2010 року, копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 05 травня 2010 року, копії заяви представника позивача про вчинення злочину, листів КПКОР "Північне бюро технічної інвентаризації", копій клопотань представника позивача на адресу Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, ці обставини також підтверджуються актом депутата від 01 вересня 2016 року про те, що ОСОБА_1 не може потрапити до будинку за адресою реєстрації.