Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 278/2134/17
провадження № 61-8681св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та припинення права власності відповідача на 1/4 частку будинку та земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2010 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Сімейне життя між сторонами не склалося, спільне проживання неможливе, шлюбні відносини фактично припинені, до суду пред`явлено позов про розірвання шлюбу. Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
За час шлюбу, завдяки її праці та грошовим коштам, вартість 1/2 частки житлового будинку та 1/2 частки земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, які на праві приватної власності належать відповідачу на підставі: свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27 березня 2009 року і державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 червня 2007 року, істотно збільшилась. Таким чином, вона вважала, що вищевказане майно є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між подружжям.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,21 га, що розташовані по АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_2 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; поділити вказане спільне сумісне майно подружжя, а саме: визнати право власності у рівних частках на 1/4 частку вищезазначених житлового будинку та земельної ділянки; припинити з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, право ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку та земельної ділянки з виплатою грошової компенсації у розмірі 1/4 від суми оціночної вартості майна - 407 628 грн; поділити між сторонами спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу за спільні кошти, а саме: меблі, побутову техніку, посуд, люстри, постільну білизну та інші предмети домашнього вжитку.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано 1/2 частку житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,21 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність по 1/4 частці житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1/4 частці земельної ділянки площею 0,21 га, які розташовані по АДРЕСА_1 припинивши право спільної сумісної власності подружжя на таке майно.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1/4 частку земельної ділянки площею 0,21 га, які розташовані по АДРЕСА_1, з компенсацією такої частки майна на його користь за рахунок коштів ОСОБА_1, внесених на депозитний рахунок суду, у розмірі 407 628 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем набуто у власність спірне нерухоме майно до реєстрації шлюбу з позивачем. 13 серпня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини житлового будинку подарував ОСОБА_1 1/2 частку спірного нерухомого майна, проте за цим договором поділ спільного сумісного майна не здійснено, оскільки вказаний правочин не містить посилання саме на таку природу правовідносин між його сторонами. Оскільки вартість спірного майна істотно збільшилась за час шлюбу між позивачем і відповідачем, тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/4 частки спірних житлового будинку та земельної ділянки. Відповідача вироком суду притягнуто до кримінальної відповідальності за нанесення позивачу тілесних ушкоджень, а отже, такі обставини свідчать про те, що слід припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку у спірному майні з компенсацією цієї частки за рахунок ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1/4 частку земельної ділянки площею 0,21 га, які розташовані по АДРЕСА_1, з компенсацією такої частки майна на його користь за рахунок коштів ОСОБА_1, внесених на депозитний рахунок суду, у розмірі 407 628 грн скасовано, у задоволенні позову у цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, визнаючи за позивачем право власності на 1/4 частки спірного нерухомого майна, не звернув уваги на те, що відповідачем на належній йому земельній ділянці до реєстрації з позивачем шлюбу, здійснено будівництво спірного житлового будинку, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 29 грудня 2008 року, свідоцтвом про право власності від 27 березня 2009 року виданим на ім`я ОСОБА_2, яким підтверджено належність спірного житлового будинку саме останньому, право власності на нього 07 квітня 2009 року було зареєстровано у бюро технічної інвентаризації.
Апеляційний суд належним чином не перевірив, якими саме доказами позивача підтверджено факт істотної збільшеності вартості будинку за рахунок її коштів чи трудових затрат, оскільки ОСОБА_2 вказував, що суд безпідставно послався на технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 29 листопада 2017 року, так як він, по-перше, не підтверджує, що саме за рахунок позивача збільшено вартість будинку, а по-друге, відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування частини житлового будинку від 13 серпня 2012 року, укладеного між ним та ОСОБА_1, загальна площа житлового будинку становить 209,1 кв. м, житлова площа 22,9 кв. м, тобто у вказаному технічному паспорті міститься помилка щодо житлової площі будинку.
Також, збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 37 481,74 грн понесених судових витрат.
Повернуто ОСОБА_1 внесені нею на депозитний рахунок Житомирського районного суду Житомирської області 407 628 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що за клопотанням позивача у справі було проведено судову оціночно-будівельну експертизу.
Проте, наведений експертом перелік робіт не можна віднести до таких, що свідчать істотне збільшення спірного нерухомого майна як об`єкта, суттєву зміну його якісних характеристик, оскільки свідчить про проведення лише робіт, які можна віднести до поточного ремонту та облаштування комунікацій. Разом з тим, обома сторонами були надані численні фінансові документи про придбання будівельних матеріалів за спірний період. Ці документи видані на ім`я обох сторін. Висновок експерта ґрунтується лише на фотознімках, які містяться в матеріалах справи, та вказаних фінансових документах, що викликає сумнів в його достовірності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що клопотання про проведення експертизи, заявлене позивачем, стосувалося будинку та земельної ділянки в цілому. Проте, позов заявлено лише з приводу 1/2 їх частини. Тому висновок експерта не підтверджує, яка саме частина спірного будинку і земельної ділянки зазнали поліпшень. Не містить вказаний висновок і посилань на те, за рахунок чиїх коштів здійснені ці поліпшення та який розмір трудових чи грошових затрат на будівельні роботи понесено саме позивачем.
Крім того, відповідач на підставі договору дарування частини житлового будинку від 13 серпня 2012 року подарував позивачу 1/2 частку спірного майна. У вказаному договорі зазначено, що будинок належить ОСОБА_2, із чим погодилась позивач і зазначила, що обтяжень у використанні майна не встановлено; права третіх осіб на цей об`єкт нерухомого майна відсутні та судових спорів щодо належності цього нерухомого майна немає; сторони договору усвідомлюють, погоджуються та визнають, що цей договір робить недійсними усі інші зобов`язання між сторонами стосовно предмету договору (пункти 5.1, 5.3, 8.6 договору дарування частини житлового будинку від 13 серпня 2012 року).
За наведених обставин та відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції недоцільно порівнює вартість поліпшень із вартістю спірного майна та вказує на їх неістотність (24 %). За положеннями статті 62 СК України має значення лише істотність збільшення вартості майна внаслідок трудових та/чи грошових витрат подружжя. Отже, вартість спірного будинку та земельної ділянки після проведених з 14 серпня 2012 року по 01 січня 2017 року поліпшень збільшилась на 67,07 %, що встановлено судом.
Апеляційний суд помилково та безпідставно вважає факт збільшення житлової площі будинку таким, що не має місце, оскільки спростовується наданими доказами.
Разом з тим, суд належним чином не обґрунтував своїх висновків щодо відхилення як доказу висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, чим порушив норми статті 110 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки викладені: у постанові Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі № 1512/17004/2012, в якій зазначено, що право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених статтею 62 СК України, з урахуванням частини, яка належала одному із подружжя на праві особистої приватної власності; у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 457/906/17 в якій зазначено, що: при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи; у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц в якій зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Крім того, ОСОБА_2 не надав суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що поділ спільного сумісного майна здійснено не було і яка частина в будинку кому належить не визначено, тому твердження позивача про здійснені поліпшення лише частки відповідача недоцільні, оскільки ремонтні роботи проводились у всьому будинку. Загалом, позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
ОСОБА_2 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до нього є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у даній справі, є законним та обґрунтованим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Житомирського районного суду Житомирської області. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року відмовлено.
14 липня 2020 року справа № 278/2134/17 надійшла до Верховного Суду.
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року задоволено. Зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 "Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3", у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 07 червня 2007 року ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,21 га, яка знаходиться у с. Перлявка Житомирського району Житомирської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Актом державної приймальної комісії від 29 грудня 2008 року прийнято до експлуатації закінчений будівництвом двоповерховий житловий будинок (загальною площею 129 кв. м, житловою площею 22,9 кв. м, кількість кімнат - 1) із надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
27 березня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності, на підставі якого останньому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на будинок зареєстровано у бюро технічної інвентаризації 07 квітня 2009 року.
12 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
Взамін свідоцтва про право власності від 27 березня 2009 року згідно з рішенням виконавчого комітету Корчацької сільської ради Житомирської області від 15 грудня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво від 04 травня 2012 року, яким посвідчувалося, що житловий будинок АДРЕСА_1, у цілому на праві приватної власності належить йому.
На підставі договору дарування частини житлового будинку від 13 серпня 2012 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 13 серпня 2012 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;