Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 214/9217/15-ц
провадження № 61-5062cв19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Ковтун Н. Г. від 27 липня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 05 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № 1/259-МК від 26 вересня 2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США терміном до 30 травня 2010 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 05 грудня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 20 566,76 доларів США, яка складається з наступного: 1 399,25 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 677,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 490,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку позивач просив суд стягнути на свою користь, а також судові витрати.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позовній заяві та розрахунку заборгованості наявні різні відомості щодо суми заборгованості за спірним кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять відомостей щодо виконання судових рішень, ухвалених у інших справах про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором. За таких обставин суд констатував відсутність можливості перевірити правові підстави звернення до суду з позовом та відповідність нарахованої заборгованості та відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" за недоведеністю.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", скасовано рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року станом на 05 березня 2012 року та закрито провадження у справі у цій частині.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року за період з 06 березня 2012 року до 05 грудня 2014 року.
Постанова апеляційного суду у частині закриття провадження у справі мотивована тим, що позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у цій цивільній справі є повністю ідентичними із позовними вимогами, у справах №№ 0417/2-243-2011 та 2/0417/3485/2012, за наслідком розгляду яких уже ухвалені судові рішення про той самий предмет, з тих же самих підстав і між тими самими сторонами, тому наявні правові підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у даній справі в межах позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року станом на 05 березня 2012 року.
Враховуючи, що у кредитора відсутнє право на стягнення відсотків за договором після закінчення строку кредитування, а вимог про застосування статті 625 ЦК України позивачем в рамках цього позову не заявлено, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 06 березня 2012 року по 05 грудня 2014 року слід відмовити за їх безпідставністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року станом на 05 березня 2012 року, суд апеляційної інстанції не врахував відмінностей між предметом позову у вигляді іншого періоду заборгованості та між сторонами у цій справі та у справах №№ 0417/2-243-2011, 2/0417/3485/2012, а тому дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у сказаній частині.
Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, суди попередніх інстанцій не врахували, що у вказаному договорі сторони погодили нарахування банком відсотків до повного погашення заборгованості по кредиту та визначили позовну давність за цими вимогами строком 5 років.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 березня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору № 1/259-МК від 26 вересня 2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США терміном до 30 травня 2010 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 05 грудня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 20 566,76 доларів США, яка складається з наступного: 1 399,25 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 677,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 490,46 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Згідно із наданим банком розрахунком за період з 31 березня 2005 року до 21 грудня 2015 року заборгованість позичальника складає 19 912, 62 доларів США, яка складається з наступного: 1 399,25 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 677,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 836,31 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
У липні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталось до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року станом на 05 липня 2011 року у розмірі 22 579,50 дол. США (справа №0417/2-243-2011).
Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року скасовано, справа призначена до розгляду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року, яка станом на 05 липня 2011 року склала 22 604,60 дол. США та складається із наступного: 10 135,29 дол. США. - заборгованість за кредитом; 7 525,76 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 4 943,55 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2016 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
У березні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталось до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року станом на 05 березня 2012 року в сумі 27 214,16 дол. США, яка складається із: 10 135,29 дол. США. - заборгованості за кредитом; 9 723,98 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом; 7 354,89 дол. США - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (справа № 2/0417/3485/2012).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", скасовано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТКБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 1/259-МК від 30 травня 2005 року по процентам за користування кредитом у сумі 1 982,01 дол. США та пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 1 000 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", змінено рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року в частині правових обґрунтувань відмови в задоволенні позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо закриття провадження у справі
Відповідно до статті 18 ЦПК України року судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.