Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/21914/17
провадження № 61-8179св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року, у складі судді Шенцевої О. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2011 року по 03 лютого 2015 року.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.
ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком та дитиною за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько дитини (ОСОБА_2 ) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з липня 2016 року по час звернення до суду з цим позовом, батько дитини жодного разу не бачився з дитиною.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки ОСОБА_4 та стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/2 частини доходу щомісячно з 20 листопада 2017 року до повноліття дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, визначення способу і участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якому просив суд визначити час спілкування з його донькою ОСОБА_4 не менше трьох разів на тиждень, два з яких є вихідними або неробочими днями.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача щомісяця, починаючи з 21 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У частині стягнення аліментів на утримання дитини рішення допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, має змогу надавати матеріальну допомогу та зобов`язаний утримувати свою дитину.
Бажання зустрітися з дитиною батько виявив тільки після подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав, і саме після подання позовної заяви почав переказувати кошти на утримання дитини.
На підставі викладеного місцевий суд прийшов висновку, що первісний позов доведений та підлягає задоволенню, що повністю виключає можливість задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виховання дитини та нехтує своїми батьківськими обов`язками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у частині вирішення первісних позовних вимог про позбавлення батьківських прав та зустрічних позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною та ухвалити у цій частині нове рішення, яким залишити без задоволення первісний позов про позбавлення батьківських прав і задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів судові рішення заявником не оскаржуються.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доводам заявника, якими обґрунтовувалися його заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав та зустрічні позовні вимоги.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення заявника батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу. Рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі 631/2406/15-ц.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
25 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. у касаційному провадженні № 61-8179св19 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справу розподілено судді-доповідачу Грушицькому А. І.
15 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотанняпро розгляд справи з викликом учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2011 року по 03 лютого 2015 року. Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 10219 від 26 жовтня 2013 року.
Висновком психолога від 25 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_4 дуже прив`язана до матері, нового чоловіка матері ОСОБА_8 називає батьком, біологічного батька не згадує у зв`язку з його відсутністю у житті дитини.
Висновком Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/513 від 02 квітня 2018 року вирішено вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його малолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини про те, що ОСОБА_2 з липня 2016 року участі у вихованні дитини не брав, не цікавився розвитком та станом здоров`я дитини підтверджено у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
До подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не звертався до органів опіки та піклування стосовно визначення порядку участі у вихованні малолітньої доньки.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зважаючи на те, що рішення місцевого суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у апеляційному порядку не переглядалось та заявник не оскаржує судові рішення у цій частині, то у касаційному порядку оскаржені судові рішення у частині цих позовних вимог не переглядаються.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.