Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 750/7344/18
провадження № 61-5354св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала зпублічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк") в особі Чернігівського центрального відділення банку договір про розміщення строкового банківського вкладу № 10-1384926 на суму 9 000,00 дол. США під 10 відсотків річних, на строк з 17 вересня до 19 жовтня 2015 року без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.
На виконання умов договору банківського вкладу № 10-1384926 позивач перерахувала 17 вересня 2015 року на рахунок ПАТ "Український інноваційний банк" вклад у розмірі 9 000,00 дол. США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 24 грудня 2015 року прийнято рішення № 239, яким у ПАТ "Український інноваційний банк" запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення його з ринку.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 11 березня 2016 року виплатив позивачу 200 000,00 грн заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1384926.
Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1 639,77 дол. США заборгованості за договором банківського вкладу, яка складається з 1 162,76 дол. США заборгованості за депозитом та 477,01 дол. США заборгованості за процентами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 1 639,77 дол. США заборгованості за договором банківського вкладу від 17 вересня 2015 року № 10-1384926, яка складається з 1 162,76 дол. США заборгованості за депозитом та 477,01 дол. США заборгованості за відсотками.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з припиненням 14 квітня 2016 року за рішенням суду процедури ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" та поновленням діяльності банку 13 липня 2016 року, ПАТ "Український інноваційний банк" змінило назву на ПАТ "Українська інноваційна компанія", а позбавлення чи відмова від банківської ліцензії та інших дозволів позбавляє банк можливості здійснювати ліцензійні види діяльності в подальшому, але не припиняє дію договорів та зобов`язання з їх виконання, зокрема в частині повернення отриманої позики (вкладу) та відсотків за її користування згідно із загальними правилами, передбаченими статтями 1046-1050 ЦК України для договору позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Український інноваційний банк", зміни назви на публічне акціонерне товариство "Укрінком" (далі - ПАТ "Укрінком"), а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, виключення установою зі своєї назви слова "банк" та із переліку видів своєї діяльності банківської діяльності, без дотримання відповідної процедури, передбаченої, зокрема, статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відсутні підстави для висновку про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" кредитної установи (банку) - ПАТ "Український інноваційний банк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", в тому числі і за договорами банківського вкладу; відомостей про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебуває в стані припинення немає, а тому ПАТ "Українська інноваційна компанія" повинно виконувати зобов`язання.
У серпні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що до товариства не перейшли обов`язки ПАТ "Український інноваційний банк" щодо повернення вкладів та виплати процентів за укладеними банком депозитними договорами та є неналежним відповідачем у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Чернігівського центрального відділення банку договір про розміщення строкового банківського вкладу № 10-1384926 на суму 9 000,00 дол. США під 10 відсотків річних, на строк з 17 вересня до 19 жовтня 2015 року без можливості повернення депозиту в період дії договору, з умовою його автопролонгації, яка передбачає автоматичне продовження дії договору на строк, що дорівнює попередньому строку, якщо вкладник не вимагає повернення вкладу в день його закінчення.
На виконання умов договору банківського вкладу № 10-1384926 позивач перерахувала 17 вересня 2015 року на рахунок ПАТ "Український інноваційний банк" вклад у розмірі 9 000,00 дол. США (меморіальний ордер від 17 вересня 2015 року № 11326455, а. с. 7).
Правління Національного банку України 24 грудня 2015 року прийняло постанову № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних". На підставі зазначеної постанови виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Український інноваційний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Український інноваційний банк" Білій І. В.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 11 березня 2016 року виплатив позивачу 200 000,00 грн заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1384926.
Акціонером ПАТ "Український інноваційний банк" було оскаржено до суду постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення ПАТ "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Зобов`язано Національний банк України надати термін у 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ "Український інноваційний банк".
Проте постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 заяву Національного банку України про перегляд рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Правлінням Національного банку України відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі відповідного звернення Фонду 22 березня 2016 року винесена постанова про відкликання ліцензії та ліквідацію банку № 180. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", призначена уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк" з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" з моменту його прийняття. Зобов`язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180.
Ухвалою Верховного Суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5325/16 за заявою Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року.
Наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" 13 липня 2016 року ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Український інноваційний банк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З огляду на частини першу і другу статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.