Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 235/3853/18
провадження № 61-13014св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: відділ освіти Покровської міської ради Донецької області, Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15 Покровської міської ради Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2019 року у складі судді Назаренко Г. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів:
Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу № 51К-21
від 31 серпня 2017 року її з 01 вересня 2017 року прийнято на роботу вчителем англійської мови в загальноосвітню школу I-II ступенів
№ 15 відділу освіти Покровської міської ради Донецької області.
Зазначала, що з березня 2018 року директор школи примушував її написати заяву про звільнення, посилаючись на закінчення строку дії трудового договору, що вона і зробила 18 травня 2019 року, зазначивши, що заява про звільнення була написана нею під тиском та датована іншим числом.
19 травня 2018 року вона звернулася із заявою про відкликання заяви про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Вважала, що підстав укладати з нею строковий договір не було.
При звільненні 01 червня 2018 року у зв`язку із закінченням строкової угоди, відповідач не провів з нею повного розрахунку та не повідомив письмово про нараховані при звільненні суми.
Під час роботи вчителем англійської мови вона додатково виконувала обов`язки вчителя зарубіжної літератури, української мови та літератури, однак заробітну плату отримувала за одну ставку. Відділ освіти їй не здійснював доплату за перевірку зошитів за предметами: англійська мова, українська мова, українська література, всесвітня література
у встановленому розмірі з урахуванням її педагогічного навантаження.
Зазначала, що за період з 01 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року вона недоотримала заробітну плату за перевірку зошитів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 2 558,99 грн. Крім того, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення оплати праці педагогічних працівників" від 11 січня 2018 року № 22 вона недоотримала суми заробітної плати за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року
у зв`язку з підвищенням на 10 відсотків посадового окладу з 01 січня
2018 року, а також відповідачем не була проведена доплата за її роботу
в інклюзивних класах.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора ЗОШ № 15
від 01 червня 2018 року № 18-к ОСОБА_1 про припинення з нею трудового договору;
- поновити її на посаді вчителя англійської мови ЗОШ № 15;
- стягнути з відділу освіти на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65 554,04 грн та недоотриману заробітну плату
в сумі 4 801,39 грн (2 558,99 грн - доплата за перевірку зошитів
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період 01 вересня 2017 року - 31 травня 2018 року, 381,80 грн - недоплачена заробітна плата за підвищення посадових окладів педагогічних працівників за січень
2018 року, 1 820,60 грн - доплата за роботу в інклюзивних класах по дисциплінах українська мова та література учнів ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 за період 01 вересня 2017 року - 31 травня 2018 року).
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 13 вересня 2018 року до участі в справі залучено в якості співвідповідача Загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 15 Покровської міської ради Донецької області (далі - ЗОШ № 15).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 25 березня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який міг бути продовжений лише якщо трудові відносини тривали й жодна із сторін не вимагала їх припинення. Однак переукладати трудовий договір
з ОСОБА_1 відповідач не бажав, тому трудові відносини між сторонами
з 01 червня 2018 року не продовжувались, відповідач у встановлені законом строки ознайомив позивача з відповідним наказом, видав позивачу трудову книжку, тому підстави для визнання наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі відсутні.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі ОСОБА_1, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підвищення посадових окладів відбулося з 01 січня 2018 року і позивачу виплачувався підвищений посадовий оклад, тому суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням підвищеного окладу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач уклала строковий трудовий договір, після закінчення строку якого відповідач звільнив її з роботи, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення посадових окладів відбулося з 01 січня 2018 року і позивачу виплачувався підвищений посадовий оклад, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням підвищеного окладу.
Оскільки строковий трудовий договір укладено з ОСОБА_1 за її бажанням та з урахуванням її інтересів і на вказаний нею в заяві строк, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, тому підстав для поновлення на роботі ОСОБА_1 не має.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що жодних підстав укладати строковий саме строковий трудовий договір у неї не було. Проте відділом освіти її було введено в оману, що із нею може бути укладений тільки строковий трудовий договір, про що вона і написала заяву. В подальшому вона дізналася, що жодних підстав укладати із нею строковий трудовий договір із нею не було, проте її змусили написати заяву на звільнення через закінчення строку дії трудового договору.
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували того, що вона неодноразово писала скарги про відкликання її згоди на звільнення через закінчення строку дії трудового договору, однак відповідач вказані звернення проігнорував.
Також суди не врахували того, що підвищення посадового окладу відбулось
в лютому 2018 року, а в січні 2018 року всі нарахування на заробітну плату було проведено за старим посадовим окладом. Перерахунок, зроблений
в лютому 2018 року за січень 2018 року, враховує лише різницю між посадовими окладами.
Вважає, що вона недоотримала заробітну плату через непроведення підвищення посадового окладу в січні 2018 року в розмірі нарахувань до заробітної плати (престижність, перевірка зошитів та інше).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ЗОШ № 15 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Також у серпні 2019 року відділ освіти Покровської міської ради Донецької області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,
в якому зазначає, що аргументи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, тому вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.