Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 487/5726/19
провадження № 61-4793св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у складі колегії суддів:Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 23 травня 2014 року № НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, площею 0,0424 га, що розташована на АДРЕСА_1, скасування реєстрації права власності на житловий будинок за цією ж адресою та витребування зазначеної земельної ділянки із володіння відповідача.
Одночасно керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 подав заяву про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на земельну ділянку площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, розташовану на АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку загальною площею 298,9 кв. м на АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, розташованої на АДРЕСА_1 ; заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028 розташованій на АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028 розташованої на АДРЕСА_1 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення позову заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури не вказав фактів реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявник не надав доказів, які свідчили б про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених у частині третій статті 151 ЦПК України.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 424 кв. м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, що розташована на АДРЕСА_1 та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку, загальною площею 298,9 кв. м на АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028; аборонено Управлінню державного архітектурно-будівельному контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 424 кв. м із кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, що розташована на АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_1 укладати договори та інші правочини щодо земельної ділянки площею 424 кв. м, з кадастровим номером 4810136300:12:001:0028, що розташована на АДРЕСА_1, а також проводити на цій земельній ділянці будь-які будівельні роботи.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені види заходів забезпечення позову, на яких наполягає прокурор є співмірними із заявленими вимогами, що пред`явлені безпосередньо до ОСОБА_1, невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року скасувати, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що подана прокурором заява про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, не враховано, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачений законом. Матеріали справи не містять доказів вартості майна, на яке судом накладено арешт на забезпечення позову, суд не вжив заходів зустрічного забезпечення.
У жовтні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, у тому числі ухвали суду про забезпечення позову, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.