ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 377/739/17
провадження № 61-734св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді
Малишенко Т. О., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 грудня
2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Яворського М. А.,
Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління соціального захисту населення (далі - УСЗН) Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що у зв`язку з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року до
1991 рік на роботах в зоні іонізуючого випромінювання її здоров`ю завдано шкоду, внаслідок чого їй встановлено інвалідність 2 групи (довічно), що підтверджується витягом із акта огляду МСЕК серії 2-18 АБ № 152056 від 28 червня 1994 року.
Відповідно до статті 1189 ЦК України, частини першої пункту першого статті 15 ЦПК України, Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду
від 25 травня 1963 року, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на відшкодування ядерної шкоди, завданої ушкодженням її здоров`я на роботах з ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою № 04/01/-15/01 від 16 лютого 2016 року відповідач частково у розмірі 120 грн виплатив їй щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 рік за шкоду, завдану здоров`ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, яка частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначена у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Розмір шкоди внаслідок порушеного права на відшкодування ядерної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за 2015 рік становить 6 770 грн
(1 378 грн х 5 - 120 грн), які просила стягнути з відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 18 жовтня
2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що УСЗН Славутицької міської ради Київської області не є суб`єктом, відповідальним за ядерну шкоду. Виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у сумі 120 грн суд першої діяльності визнав правомірною, проведеною відповідно до норм діючого законодавства.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вважав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами законів, які діяли на час виникнення спору, встановлено спеціальні правила застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких при здійсненні передбачених нею виплат застосовуються їх розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України, тобто по-іншому врегульовано спірні відносини шляхом встановлення механізму реалізації вказаної норми Закону.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що УСЗН Славутицької міської ради Київської області не є суб`єктом, відповідальним за ядерну шкоду в розумінні Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"; спеціальним законом є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що визначає та закріплює основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
27 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Славутицького міського суду Київської області
від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області
від 5 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована ухваленням судами попередніх інстанцій судових рішень на підставі неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного її рішення.
На думку заявника, суди неправильно застосували частину четверту
статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення допомоги на оздоровлення у розмірі 6 770 грн.
Позиція інших учасників справи
21 червня 2018 року відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права; не погодився з твердженням позивача, що щорічна допомога на оздоровлення є компенсацією за шкоду, завдану здоров`ю особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи. Просив врахувати, що ОСОБА_1 у 2015 році зверталась з адміністративним позовом до УСЗН Славутитицької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (справа № 377/947/15-а) до Славутицького міського суду Київської області щодо розміру допомоги на оздоровлення за 2015 рік.
У вказаній адміністративній справі суди встановили правомірність дій управління щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 120 грн. Крім того, чинне законодавство не визначає суб`єктом відповідальності за ядерну шкоду управління соціального захисту населення. Просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 3 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їй встановлена 2 група інвалідності з причини профзахворювання, пов`язаного з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК
серії 2-18 АБ № 152056 від 28 червня 1994 року.
13 липня 1994 року Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1 серія НОМЕР_1 .
З довідки б/н, виданої ОСОБА_1, суди встановили, що вона перебуває на обліку в УСЗН Славутицької міської ради Київської області та відповідно до
статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй перераховано допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 120 грн.
Згідно з довідкою № 04/01-15/01 від 16 лютого 2016 року, виданою УСЗН Славутицької міської ради Київської області ОСОБА_1 як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та особі з інвалідністю ІІ групи, щорічна допомога на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (у редакції від 19 грудня 1991 року, із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 року) не виплачена.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 1189 ЦК України особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.
Згідно зі статтею 72 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - тобто настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Жодна особа, крім оператора, не несе відповідальності за ядерну шкоду, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини восьмої статті 73 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в цьому випадку Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області не є суб`єктом відповідальності за ядерну шкоду в розумінні Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".