Постанова
Іменем України
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 398/3851/18
провадження № 61-20971св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник",
відповідачі: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропром",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року у складі судді Крімченко С. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Авраменко Т. М., Дуковського О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник" (далі - СТОВ "Гірник") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 17 грудня 2004 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі № 29, відповідно до умов якого останній передав товариству в оренду строком на п`ять років належну йому на підставі державного акту на право власності від 12 липня 2004 року земельну ділянку площею 6,67 га, що розташована на території Звенигородської сільської ради. Договір зареєстрований ДП "Центр державного земельного кадастру" 17 грудня 2004 року за № 2490.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті право власності на вказану земельну ділянку впродовж тривалого часу на нового власника не переоформлювалося.
Лише наприкінці червня 2018 року після звернення представника спадкоємця ОСОБА_2 з метою отримання орендної плати та надання витягу про реєстрацію права власності на земельну ділянку товариству стало відомо про те, що новим власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1, до якої перейшли всі права і обов`язки за вказаним договором оренди.
03 жовтня 2018 року СТОВ "Гірник" дізналось про те, що вказану земельну ділянку ОСОБА_1 передала в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (далі - ТОВ "Украгроком") за договором від 22 травня 2018 року.
Посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений під час дії договору оренди землі від 17 грудня 2004 року, а також на те, що СТОВ "Гірник" має переважне право на його поновлення відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач просив:
- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 24 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Украгроком";
- визнати укладеною між СТОВ "Гірник" та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 17 грудня 2004 року.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 березня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідача - ТОВ "Украгроком".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недотримання позивачем процедури, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", щодо повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право орендаря.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року СТОВ "Гірник" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зокрема, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з ТОВ "Украгроком" під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного 17 грудня 2007 року з СТОВ "Гірник".
Суди не зазначили, які саме положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" не дотримано позивачем та в чому саме полягає недотримання процедури поновлення договору оренди землі.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ТОВ "Украгроком" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний термін, у зв`язку з чим такий договір не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області справу № 398/3851/18.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 17 грудня 2004 року між ОСОБА_2, як власником земельної ділянки, та СТОВ "Гірник", як орендарем, укладено договір оренди землі № 29, відповідно до умов якого останньому в оренду було передано земельну ділянку для сільськогосподарського використання, розташовану на території Звенигородської сільської ради, строком на п`ять років. Договір зареєстрований ДП "Центр державного земельного кадастру" 17 грудня 2004 року за № 2490.
Відповідно до пункту 2.2 цього договору після закінчення його строку орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк та в цьому разі повинен повідомити другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку цього договору.
При переході права власності на земельну ділянку умови договору зберігають свою чинність для нового власника.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2018 року спадкоємцем спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та складається з земельної ділянки площею 6,6689 га, розташованої на території Звенигородської сільської ради м. Олександрія, є його дочка ОСОБА_1 .
Згідно з копією видаткового касового ордеру від 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримала від СТОВ "Гірник" орендну плату за три роки у розмірі 13 264, 00 грн.
22 травня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Украгроком" строком на 49 років, державна реєстрація якого проведена 24 травня 2018 року.
18 липня 2018 року та 03 жовтня 2018 рокуСТОВ "Гірник" направило на адресу ОСОБА_1 листи-повідомлення про намір останнього скористатись свої переважним правом на продовження (переукладання) договору оренди землі на новий строк із проханням звернутись до СТОВ "Гірник" із відповідним повідомленням (пропозицією) та погодити додаткову угоду чи скласти нову редакцію договору оренди землі із прийнятними для власника умовами. При цьому, у вказаних листах позивачем зазначено, що про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 товариству стало відомо 03 липня 2018 року.
Також судами встановлено, що позивачем разом із пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки орендодавцю було направлено проект додаткової угоди, в якому були змінені істотні умови договору, а саме термін його дії збільшено з 5 до 10 років.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги СТОВ "Гірник" на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.