Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/20317/18
провадження № 61-15309св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство "Ріал",
відповідачі: ОСОБА_1, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу директора приватного підприємства "Ріал" Борисовця Владислава Віталійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва,
у складі судді Волошина В. О., від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шахової О. В.,
Вербової І. М., Саліхова В. В., від 23 вересня 2020 року.
Короткий зміст позову та його обґрунтування
У травні 2018 року приватне підприємство "Ріал" (далі - ПП "Ріал") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О. С., про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 липня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПП "Ріал" був укладений кредитний договір на суму 350 тис. грн, з метою забезпечення виконання зобов`язань за яким між сторонами було укладено договір іпотеки та договори поруки. 23 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 передано право грошової вимоги до боржника ПП "Ріал". Позивач вважав, що в оспорюваному договорі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виступило клієнтом, а ОСОБА_1 - фактором, тому укладений між ними договір відповідає ознакам факторингу. ПП "Ріал" зазначало, що на час укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 не підтвердила свого права здійснювати фінансові операції, а ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не перевірило наявності такого права.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним укладений 23 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього від 31 липня 2007 року
№ 120-07/МБ, укладеним між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПП "РІАЛ", за іпотечним договором від 31 липня 2007 року, укладеним між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПП "Ріал", за договором поруки від 31 липня
2007 року № 01-120-07/МБ, укладеним між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2, за договором поруки від 31 липня 2007 року
№ 02-120-07/МБ, укладеним між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. за реєстровим № 2608.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року позов ПП "Ріал" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не наділений правом на оскарження оспорюваного договору, оскільки не є його стороною та внаслідок укладення оспореного договору обсяг прав та обов`язків позивача не змінюється. Разом з тим, районний суд вважав, що оскаржуваний договір є договором відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також суд першої інстанції зазначив, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПП "Ріал" залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що у правовідносинах сторін оспорюваного договору відсутні елементи договору факторингу, оскільки факту фінансування під відступлення права грошової вимоги не встановлено, а навпаки, встановлено факт набуття права вимоги. Також суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), відповідно до якого учасниками договору відступлення права вимоги можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. На думку суду апеляційної інстанції, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" уповноважено реалізовувати право вимоги на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку, або фінансової установи на підставі пункт 2-1 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки спосіб продажу спірного майна відповідає положенням пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 вересня 2012 року № 1581/21893. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне майно не є обмеженим в обороті, а тому відповідні ліцензії і дозволи не є обов`язковими для набувача права грошової вимоги.Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а тому оспорюваний договір не може впливати на обсяг прав, свобод та інтересів боржника у зобов`язанні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі директор ПП "Ріал" Борисовець В. В. просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня
2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 11 вересня 2018 року у справі
№ 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про участь у справі у режимі відеоконференції та здійснив розгляд справи без участі позивача та його представника. Заявник вказує, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки зобов`язанням, які виникли на підставі кредитного договору, притаманний спеціальний
суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Також посилається на безпідставне та формальне відхилення судом першої інстанції його клопотання про витребування доказів. Наголошує на тому, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2019 року у справі № 487/2727/18 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про стягнення з позивача на її користь заборгованості за кредитним договором з посиланням на те, що фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, а тому вона не набула права вимоги до боржника за кредитним договором.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 липня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПП "Ріал" було укладено кредитний договір № 120-07/МБ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 350 тис. грн, а позичальник зобов`язався повернути банку отримані кошти до 30 листопада 2022 року та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 31 липня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ПП "Ріал" було укладено іпотечний договір, згідно якого останнє передало в іпотеку банку нерухоме майно - комплекс по АДРЕСА_1 .
31 липня 2007 року з метою забезпечення виконання умов кредитного договору від 31 липня 2007 року № 120-07/МБ між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 01-120-07/МБ. Того ж дня було укладено договір поруки № 02-120-07/МБ між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Правління Національного банку України
від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18 грудня 2015 року прийнято рішення № 230 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
У межах процедури продажу активів банку, що ліквідується, 22 вересня 2017 року були проведені електронні торги, результати яких оформлені протоколом № UA-EA-2017-09-08-000085-b (номер лоту Q81118b12340).
Зі змісту вказаного протоколу слідує, що до складу лоту віднесене право вимоги за кредитним договором № 120-07/МБ від 31 липня 2007 року, укладеним юридичною особою (забезпечення - комплекс будівель, а саме: адміністративна будівля, площею 903,3 кв. м, та відкритий склад по АДРЕСА_1 . Договори поруки, укладені з фізичними особами). Переможець -
ОСОБА_1 . Оператор - Центральна Універсальна Біржа.
23 жовтня 2017 року на підставі протоколу електронних торгів між
ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу ОСОБА_1 належні банку права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначені у додатку 1 до цього договору. Додаток 1 до вищевказаного договору включає реєстр договорів: кредитний договір від 31 липня 2007 року № 120-07/МБ, сторона договору (боржник) - ПП "Ріал"; іпотечний договір від 31 липня 2007 року, сторона договору (іпотекодавець) - ПП "Ріал"; договір поруки від 31 липня 2007 року
№ 01-120-07/МБ, сторона договору (поручитель) - ОСОБА_2 ; договір поруки № 02-120-07/МБ від 31 липня 2007 року, сторона договору (поручитель) - ОСОБА_3 . Договір від 23 жовтня 2017 року посвідчений приватним нотаріусом Малим О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 2608. Відповідно до витягу № 101147043 від 23 жовтня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки іпотекодержателем є ОСОБА_1 щодо комплексу по АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги від 23 жовтня 2017 року його сторони визначили, що жодне з положень вказаного договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.
Відповідно до пункту 2.2 цього договору розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору
(1 276 001,07 грн). Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Згідно пункту 4.1 договору про відступлення права вимоги від 23 жовтня
2017 року за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 246 060 грн (ціна визначена за результатами електронних торгів).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина п`ята статті 655 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.