Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 318/1268/18
провадження № 61-3783св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Кам`янсько-Дніпровська державна нотаріальна контора Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що видане державним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори Запорізької області Чайкою Тетяною Павлівною 28 вересня 2017 року і зареєстроване в реєстрі за № 430, та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок.
Позивач обґрунтовувала пред`явлені вимоги тим, що її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Шлюб батьки уклали 26 липня 1975 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_1, позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 . ОСОБА_5, після смерті якого відкрита спадкова справа № 114/2016, індекс справи 02-14 . За життя ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я своєї другої дружини ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважала, що у батьківській хаті - домоволодінні АДРЕСА_1 їй належить 1/4 частка у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 . Зазначила, що цей житловий будинок батьки придбали у шлюбі, що підтверджується договором купівлі-продажу, який укладено 13 січня 1978 року та посвідчено секретарем Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, зареєстровано в Книзі для запису нотаріальних дій під № 22, а тому він перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5 .
Позивач зазначила, що після смерті матері ОСОБА_4 спадщина відкрилася на 1/2 частину домоволодіння. Спадкоємцями на цю частку була вона, ОСОБА_1, та її батько - чоловік спадкодавця - ОСОБА_5, який заяви до нотаріальної контори про прийняття ним спадщини після смерті дружини не подавав. На момент смерті ОСОБА_4 у будинку проживали та були зареєстровані позивач та її діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які завжди вважали будинок своїм.
Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_2 оформила на себе право власності на будинок та земельну ділянку поблизу нього, про що отримала свідоцтва про права на спадщину за заповітом. Факт оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_1 став відомий лише після того, як вона отримала позов, у якому ОСОБА_2 пред`явила вимогу про виселення з будинку ОСОБА_1 та її дітей.
Позивач вважала, що державний нотаріус Кам`янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори Запорізької області Чайка Т. П. не мала права видавати свідоцтва про право на спадщину, оскільки, по-перше, нотаріус був обізнаний про триваючий спір між спадкоємцями ОСОБА_4 з приводу житлового будинку, а по-друге, документ, на підставі якого нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, не відповідає вимогам закону.
Стислий виклад заперечень сторони відповідача
Відповідач заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що позивач не довела сукупність обставин, за яких позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , яке видане державним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори Запорізької області Чайкою Т. П. 28 вересня 2017 року та зареєстроване в реєстрі за № 430. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що аналіз встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині твердження, що спадщина за заповітом після смерті ОСОБА_5 відкрилася на 1/2 частку будинку. Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок видане на житловий будинок в цілому, тому у ОСОБА_1 є перешкоди у реалізації належного їй права на оформлення прав на успадковану після смерті матері ОСОБА_4 частку майна.
Також суд першої інстанції зазначив, що скасування державної реєстрації як спосіб захисту права також не передбачено як статтею 16 ЦК України, так й іншими законами України. Внесення змін до Єдиного державного реєстру права власності здійснюється, в тому числі, і на підставі рішень судів. Судове рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім`я відповідача, яке було підставою для внесення відповідного запису до реєстру, є достатньою підставою для внесення змін до державного реєстру і додаткових рішень чи вказівок не потребує.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року скасовано в частині, що оскаржувалася, зокрема про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке видане державним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори Запорізької області Чайкою Т. П. 28 вересня 2017 року та зареєстроване в реєстрі за № 430, на ім`я ОСОБА_2 . Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації апеляційним судом не переглядалося, оскільки не оскаржувалося в апеляційному порядку як сторонами, так і третьою особою.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що суд першої інстанції допустив помилку, вважаючи, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 у цій справі потрібно визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 в цілому. Визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом у тому числі на 3/4 частини житлового будинку, суд першої інстанції порушив права відповідача ОСОБА_2, яка набула це право на законних підставах.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд визнав такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та можливою.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2019 року, ОСОБА_2 просить:
- змінити мотивувальну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року в частині визначення фактичних часток померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_1 на житловий будинок, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- змінити постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року в частині залишення без змін рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2018 року про розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій, взявши на себе функції нотаріату, без заявлених вимог ОСОБА_1 про визначення часток у праві спільної сумісної власності вирішили це питання, тобто вийшли за межі позовних вимог;
- позивачем не заявлялися позовні вимоги про визнання спадкового майна спільною сумісною власністю подружжя її батьків, які, на переконання заявника, по суті є безпідставними, оскільки заборонено визнання права власності за особами, цивільна та процесуальна правоздатність та дієздатність яких припинена у зв`язку з їх смертю;
- не надано жодного правовстановлюючого документу, який би підтвердив наявність у ОСОБА_4 права власності у спірному майні або рішення суду про визнання права власності ОСОБА_1 на спадщину, відкриту після смерті матері;
- права позивача не порушені, оскільки ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю спадкового майна, а тому у неї відсутні підстави для звернення до суду з позовом;
- у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 зверталася з письмовою заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про визначення часток майна у спільній сумісній власності, а також постанова нотаріуса про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії;
- апеляційний суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість судом першої інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з поданням ОСОБА_1 позовної заяви, а також про розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Шлюб укладено 26 липня 1975 року, про що Водянською сільською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області зроблено відповідний актовий запис № 37.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрито спадкову справу № 206. ОСОБА_4 заповіт не складала, тому до спадщини закликані спадкоємці за законом. ОСОБА_1 06 серпня 2004 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Заява подана в строки, передбачені статтею 1272 ЦК України.
31 серпня 2009 року ОСОБА_5 одружився із ОСОБА_2