Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 303/7709/18
провадження № 61-6109св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Івановецька сільська рада Мукачівського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня
2019 року в складі судді Довжанина В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Івановецької сільської ради Мукачівського району про поновлення строку та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, який вона придбала 31 травня 1985 року у ОСОБА_4 16 липня 2004 вона отримала витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Разом з тим, відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 лютого 2007, виданого виконавчим комітетом Івановецької сільської ради на ім`я відповідача ОСОБА_2, він є власником будинку АДРЕСА_1 . Тобто відповідач на підставі рішення Івановецької сільської ради в 2007 році оформив право власності на спірний житловий будинок, який вона придбала в 1985 році та оформила в 2004 році.
Посилаючись на зазначені обставини просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 лютого
2007 року, виданого виконавчим комітетом Івановецької сільської ради на ім`я відповідача ОСОБА_2 із виключенням з державного реєстру реєстраційного номеру об`єкту № 17729415, номер запису: 1025 в книзі: 1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від
01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Івановецької сільської ради Мукачівського району про поновлення строку та визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовлено.
Суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що право позивачки на належний їй на праві власності житловий будинок порушується, не визнається, а також оспорюється відповідачем, чи відповідач перешкоджає їй у вільному володінні та розпорядженні своєю власністю. Отримання відповідачем у власність житлового будинку відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства та не спростовано позивачкою. Позивачка не довела належними та допустимим доказами порушення відповідачем її прав, що є підставлю для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення незаконні, необґрунтовані, не відповідають ЦПК України, суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Під час судового розгляду справи відповідач зареєстрував за собою право власності на будинок АДРЕСА_2 . Суди не дослідили витребувані матеріали інвентарної справи. Суд першої інстанції повернув заяву про витребування доказів без розгляду, що є порушенням норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті
4 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від
31 жовтня 1985 року позивач придбала в ОСОБА_4 жилий будинок
в АДРЕСА_1, загальною жилою площею 62,2 кв. м.
Згідно з даними витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2004 року № 4170284 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від