Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 357/14929/18
провадження № 61-20849св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2019 року в складі судді Дубановської І. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що до березня 2015 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2015 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини доходу (заробітку), починаючи з 05 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач вказане рішення суду не виконував, внаслідок чого станом на 01 листопада 2018 року утворилась заборгованість за аліментами в розмірі 49 332, 00 грн, у зв`язку з чим вважала, що має право на стягнення з нього пені.
За її підрахунком розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 05 лютого 2015 року по 28 листопада 2018 року складає 299 813, 87 грн, однак, зважаючи на обмеження, встановлені частиною першою статті 196 СК України, просила стягнути пеню в розмірі, який відповідає сумі боргу, а саме 49 332, 00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 05 лютого 2015 року по 28 листопада 2018 року в розмірі 49 332, 00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів за рішенням суду в відповідача утворилась заборгованість за аліментами в розмірі 49 332, 00 грн, що відповідно до статті 196 СК України є підставою для стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не звернули уваги на те, що поданий позивачем розрахунок пені є неправильним та не дослідили його вину в несплаті аліментів.
До того ж зазначає, що в листопаді 2018 року він сплатив заборгованість за аліментами в повному обсязі, а відтак на час звернення позивача з цим позовом до суду (грудень 2018 року) предмет спору між ними був відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
17 січня 2020 року справа № 357/14929/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).