Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 564/2425/17
провадження № 61-21270св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
за позовом - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
за позовом - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець Алла Григорівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 травня 2019 року
у складі судді Грипіч Л. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 згідно з договором дарування від 26 травня 2016 року. У цьому будинку зареєстрована колишня дружина її брата - ОСОБА_2, яка майже сім років
у будинку не проживає, добровільно знятися з місця реєстрації не бажає.
У зв`язку з цим просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А. Г., про визнання договорів дарування недійсними, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 збудовано за час перебування у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_3, є спільним майном подружжя у розумінні статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як і земельна ділянка, на якій розташований цей будинок. Тому ОСОБА_3 не міг одноособово вчинити договори дарування нерухомого майна, оскільки це суперечить статті 65 СК України і статті 369 ЦК України, порушує вимоги норми статті 203 ЦК України.
У зв`язку з чим просила:
- визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 від 26 травня 2016 року № 786, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 29768264 від 26 травня 2016 року;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1
з кадастровим номером 5623480801:01:001:0154 від 26 травня 2016 року № 787, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 29768656 від 26 травня 2016 року;
- визнати житловий будинок з надвірними будівлями, земельну ділянку, надану для його обслуговування, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та на Ѕ частину земельної ділянки за зазначеною адресою.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2018 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Рівненської апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Суди керувалися тим, що спірний житловий будинок із надвірними будівлями збудований до укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто його не можна віднести до спільного майна подружжя. Крім того, спірну земельну ділянку ОСОБА_3 набув у власність внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у його користуванні із земель комунальної власності
в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Тому правомірним є відчуження житлового будинку та земельної ділянки без згоди ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 травня 2019 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у порушення статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який діяв на момент будівництва спірного будинку, суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що спірний будинок побудований не під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3
у шлюбі, й не відноситься до об`єктів спільного майна подружжя. Такі висновки судів суперечать наявним у матеріалах справи доказам та встановленим обставинам, ґрунтуються лише на припущеннях. Сам по собі факт реєстрації права власності за одним із подружжя не є беззаперечним доказом набуття майна в шлюбі за рахунок особистих коштів. Крім того, ОСОБА_3 в суді першої інстанції письмовим клопотанням повністю визнавав заявлені
ОСОБА_2 позовні вимоги, проте суд не врахував думку сторони, чим порушив норми процесуального права.
Постановою Рівненської апеляційного суду від 31 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А. Г., про визнання договорів дарування недійсними, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, тому
в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
09 травня 1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від
07 травня 2007 року.
Рішенням виконкому Головинської сільської ради від 28 березня 1991 року схвалено рішення уповноважених колгоспу "Маяк" № 13 від 15 лютого 1991 року про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,12 га за рахунок земель колгоспу "Маяк" в с. Головин Костопільського р-ну по АДРЕСА_1 біля ОСОБА_5, рішенням виконкому Костопільської райради за 1991 рік дозволено ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку по ТП №Р-3 на 3 кімнати, житловою площею 39,0 кв. м. і господарських будівель для особистого підсобного господарства площею 40,0 кв. м в с. Головин на земельній ділянці площею 0,12 га виділеній рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу "Маяк" № 13 від 15 лютого 1991 року.
На підставі вказаних рішень 30 вересня 1991 року виконкомом Костопільської райради було видано забудовнику ОСОБА_3 паспорт на забудову ділянки
в сільському населеному пункті, а 10 жовтня 1991 року районним архітектором видано дозвіл на право виконання будівельних робіт для ОСОБА_3 .
Згідно записів погосподарської книги № 6 Головинської сільради Костопільського району на 1991-1995 роки особовий рахунок 1047 рахується за ОСОБА_3, головою двору є ОСОБА_3, в ньому, як члени сім`ї, значаться ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_6 (син). За господарством у 1991-1995 роках рахувалася земельна ділянка, з 1992 року - житловий будинок.
Згідно з довідкою виконкому Головинської сільської ради №289 від 07 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у вказаному будинку
з 03 січня 1991 року, а позивач ОСОБА_2 - з 20 січня 1993 року.
Згідно з технічним паспортом на садибний житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленим ТОВ "Землевпорядна фірма "Приватна справа" станом на 09 липня 2015 року, житловий будинок значиться 1992 року побудови та має 122,2 кв. м загальної площі, 73,3 кв. м житлової площі.
Відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок, виготовленого "Регіональне бюро технічної інвентаризації "Комплекс" станом на 08 лютого 2017 року, спірний житловий будинок значиться 1992 року побудови.