Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 370/3375/18
провадження № 61-17326св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Макарівська районна державна адміністрація, орган опіки та піклування Макарівської районної державної адміністрації,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року у складі судді Косенко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування частиною будинку, прибудинкової території та підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а також усунути їй як власнику перешкоди в користуванні та розпорядженні частиною вищевказаного жилого будинку, господарських та побутових будівель і споруд шляхом зняття з реєстрації та примусового виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі договору дарування від 30 січня 1990 року належить на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,1321 га, кадастровий номер 3222755101:01:083:0005), що також належить їй на праві власності.
На момент набуття права власності на зазначений будинок в ньому проживали та були зареєстровані вона, її батько ОСОБА_5, матір ОСОБА_6 та її неповнолітній син ОСОБА_2 .
Позивач з сім`єю займали частину будинку загальною площею 60,2 кв. м, в іншій частині будинка загальною площею 47,1 кв. м окремою сімʼєю проживала разом з сином ОСОБА_2 її матір ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Після смерті матері між нею та ОСОБА_2 склалися напружені відносини.
Частиною житлового будинку, який належить їй на праві власності, безпідставно користуються відповідачі. Частина прибудинкової території огороджена таким чином, що у неї відсутній доступ до займаних відповідачами приміщень, прибудинкової території та підсобних приміщень.
Крім того ОСОБА_2 безпідставно користується у власних інтересах будинковою книгою, яку вона вважала втраченою, та вносить до неї інформацію про реєстрацію третіх осіб без її відома.
На даний час відповідачі втратили право користування спірними жилими приміщеннями, оскільки не є членами її сім`ї у розумінні статті 156 ЖК УРСР, спільне господарство з нею не ведуть, угоду про безоплатне користування житлом не укладали.
ОСОБА_2 відмовився укласти договір найму житла та сплачувати кошти за користування житлом, без погодження з нею здійснив протиправне підключення займаних ним приміщень до електромережі з сусіднього подвір`я, а ОСОБА_3 на займаному подвір`ї здійснює діяльність з розведення свійських птахів для подальшої реалізації, чим погіршує стан прибудинкової території та використовує її не за призначенням.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 на підставі статей 319, 321, 391, 405 ЦК України, статті 156 ЖК УРСР просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності ОСОБА_1 обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.
Відповідач ОСОБА_2 відразу після народження був вселений до своєї матері ОСОБА_6 , а пізніше зареєстрований у спірному будинку.
При цьому відповідно до частини другої статті 156 ЖК УРСР не вимагалася згода власника будинку на вселення до нього ОСОБА_2, тому він набув право користування житловим приміщенням у встановленому законом порядку.
Відповідачі з часу вселення до житлового будинку і до сьогодні безперервно проживають в ньому, що підтверджується актом, складеним депутатом Макарівської селищної ради, довідкою про навчання, довідкою про реєстрацію місця проживання особи, показаннями свідків. Зазначені докази підтверджують ту обставину, що відповідачі не були відсутні за адресою спірного будинку без поважних причин понад один рік.
Позивач при зверненні до суду з позовом не зазначила, на якій правовій підставі відповідачі підлягають виселенню із займаного житлового приміщення та не надала докази порушення відповідачами її права власності на спірне нерухоме майно.
Спірний житловий будинок є місцем реєстрації та єдиним місцем проживання відповідачів, їм на праві власності інше житло не належить.
Твердження про те, що проживання відповідачів у спірному житлі порушує право власника на володіння, користування та розпорядження житловим будинком, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди не вказали, на якій підставі відповідачі продовжили користуватися належним їй житлом після зміни життєвих обставин - смерті матері.
У позовній заяві вона як на підставу втрати відповідачами права користування житлом не посилалася на статтю 405 ЦК України. Відповідачі не є членами її сім`ї та особами, з якими вона веде спільне господарство, а тому визначені статтею 405 ЦК України підстави для втрати права користування житлом не можуть розглядатися у цій ситуації.
Суди надали хибне тлумачення статті 391 ЦК України та дійшли неправильних висновків про те, що вона фактично визнала право відповідачів на користування спірним житлом.
В матеріалах справи наявні дві будинкові книги, які є доказом протиправних дій відповідачів.
Оскільки у відповідачів відсутні правові підстави для користування спірним житлом і суд зобов`язаний здійснити захист прав та інтересів власника майна, наявні правові підстави для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з Макарівського районного суду Київської області.
27 листопада 2019 року справа № 370/3375/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 30 січня 1990 року, укладеного з ОСОБА_5 . Земельна ділянка, на якій розташований будинок, також належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 24 вересня 2014 року.
До об`єкта нерухомого майна згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень входить: А - житловий будинок 1968 року побудови, під а - погріб, Б - сарай, В - вбиральня, Д - погріб, Ж - сарай, 3 - вбиральня, під Ж - погріб, №1-4 - огорожа, Ш - скважина. Загальна площа - 107,8 кв. м, житлова площа - 53,5 кв. м.
На момент набуття позивачем права власності на зазначений будинок в ньому проживали та були зареєстровані вона, її батько ОСОБА_5, мати ОСОБА_6 та неповнолітній син її матері ОСОБА_2 .
Встановлено, що ОСОБА_2 вселений до спірного будинку в 1981 році на підставі частини другої статті 156 ЖК УРСР, згідно якої не вимагалася згода власника будинку.
Відповідно до довідки Макарівської селищної ради від 15 серпня 2019 року № 558, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 31 січня 1987 року по теперішній час.
Позивач з сім`єю проживала у частині будинку загальною площею 60,2 кв. м, в іншій частині будинка загальною площею 47,1 кв. м проживала та окремо вела господарство її мати ОСОБА_6 разом зі своїм сином ОСОБА_2 .
20 жовтня 2007 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), яка разом зі своїм сином ОСОБА_8 стала членом сім`ї ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_6 .