Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 344/14656/16-ц
провадження № 61-9203св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року в складі судді: Домбровської Г. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 30жовтня 1992 року по 17 липня 2006 року позивач перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу сторонами набуто рухоме і нерухоме майно, яке добровільно поділити вони не змогли. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та ухвалено нове рішення, яким його позов задоволено частково. Розподілено майно подружжя та виділено йому споруди і будівельні матеріали загальною вартістю 33 308,58 грн, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0938 га, яка знаходиться на території Угринівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення садівництва; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 11 413,00 грн та передано їй у власність рухоме майно та речі особистого вжитку на суму 9 845,00 грн; стягнуто з нього на її користь 18 094,79 грн компенсації за частку у спільному майні. Визнаючи за ним та ОСОБА_2 право власності на певну частину майна, спір щодо іншої частини майна суд так і не вирішив.
Позивач вказував, що судом не було розглянуто подані ним заяви і клопотання та, відповідно, не в повному обсязі розглянуто заявлені ним вимоги. Такий недолік не був усунутий шляхом ухвалення додаткового рішення. При ухваленні рішення судом не було враховано, що в користуванні ОСОБА_2 залишилися речі, які були його особистою власністю, зокрема: лампа настільна, колонки магнітофонні 2 штуки, шапка норкова, загальною вартістю з урахуванням індексу інфляції 479,36 грн, а також речі, які є спільним майном подружжя, зокрема: телевізор "Самсунг", комп`ютер, пральна машина, загальною вартістю з урахуванням індексу інфляції 10 150,86 грн. Також суд не прийняв рішення щодо грошового вкладу в розмірі 26 266,00 євро, внесеного на депозитні рахунки ОСОБА_2 в банку "Фінанси та Кредит", які є об`єктом спільного сумісного майна подружжя та підлягають поділу. Крім того, стягненню з ОСОБА_2 на його користь підлягають витрати, понесені на оплату навчання в інституті її дочки ОСОБА_5 в сумі 3 000 грн, що з урахуванням індексу інфляції за 2014 та 2015 роки становить 5 046 грн.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно і речі особистого вжитку, які були його особистою власністю та знаходяться у неї в користуванні, а саме: лампу настільну вартістю 60,00 грн; колонки магнітофонні 2 штуки вартістю 75,00 грн; шапку норкову вартістю 150,00 грн, загальною вартістю з урахуванням індексу інфляції 479,36 грн;
передати у власність ОСОБА_2 рухоме майно, а саме: телевізор "Самсунг", комп`ютер, пральну машинку, загальною вартістю 10 150,86 грн;
визнати спільною сумісною власністю подружжя кошти в сумі 26 266,00 євро, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_2 в банку "Фінанси та Кредит" і зняті нею одноособово та розділити їх порівну між подружжям;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину грошових коштів, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_2, в розмірі 351 903,63 грн (13 133 євро);
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості особистого майна ОСОБА_1 в сумі 479,36 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості спільного майна, яке знаходиться у відповідача, в сумі 5 075,43 грн;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини грошових коштів, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_2, в розмірі 351 903,63 грн. (13 133,00 євро);
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію проведеної оплати за навчання її дочки ОСОБА_5 в інституті в розмірі 5 046 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом позовних вимог в справі №344/14656/16 є визнання права власності на рухоме майно та речі особистого вжитку, визнання коштів спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на грошові кошти, стягнення грошової компенсації вартості особистого майна, стягнення коштів за оплату навчання. В матеріалах справи міститься рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року у об`єднаній цивільній справі № 0907/2-15/2011 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відшкодування майнової шкоди та стягнення коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яким було скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року і ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Зі змісту рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 0907/2-15/2011 вбачається, що судом було вирішено позовні вимоги сторін щодо відповідного рухомого майна, речей особистого вжитку, а також коштів в сумі 26 266 євро, які зберігалися на депозитному рахунку. Склад сторін у цивільних справах № 344/14656/16-ц та №0907/2-15/2011 є ідентичним. Позовна вимога про стягнення вартості оплати за навчання доньки ОСОБА_2 не є вимогою про поділ спільного майна подружжя. Тому суд зробив висновок, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2020 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості оплати за навчання її дочки ОСОБА_5 в інституті в розмірі 5 046,00 грн скасовано і направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову у даній цивільній справі № 344/14656/16-ц є визнання права власності на рухоме майно та речі особистого вжитку, визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на грошові кошти, стягнення грошової компенсації вартості рухомого майна та речей особистого вжитку, стягнення грошової компенсації оплати за навчання. Між сторонами вже існував спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. Зі змісту рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року у справі № 0907/2-15/2011 вбачається, що апеляційним судом вирішено питання щодо поділу між сторонами рухомого майна та речей особистого вжитку, які згідно рішення передані у власність ОСОБА_2, а також грошових коштів в розмірі 26 266 євро, оскільки в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено походження вказаних коштів від відповідачки та інших осіб, які перераховували їх з Португалії, і зроблено висновок, що вони не призначалися на потреби сім`ї ОСОБА_1 . Враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України закону та наявність рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року між цими ж сторонами, з того ж самого предмету спору і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги щодо відповідного рухомого майна, речей особистого вжитку, а також грошових коштів в сумі 26 266 євро були вирішені судом та обґрунтовано закрив провадження в наведеній частині.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що в даному позові ОСОБА_1 посилався на обставини і факти, які не були встановлені вказаним судовим рішенням, зокрема, щодо належності коштів в розмірі 26 266 євро, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_2, а також судом не прийнято рішення про поділ цих коштів, які відповідно до статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, апеляційний суд вказав, що вони спростовуються змістом рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року, в якому суд дав оцінку вказаній позовній вимозі та в цій частині позову відмовив. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про закриття провадження у справі в наведеній частині, а тому підстав для її задоволення не вбачається.
Апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення грошової компенсації вартості оплати за навчання доньки ОСОБА_2 не є вимогою про поділ спільного майна подружжя правильний. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду про закриття провадження у справі в цій частині згідно пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки встановлено, що така вимога не була предметом розгляду судами, а тому суд необґрунтовано закрив провадження в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості оплати за навчання її дочки ОСОБА_5 в інституті в розмірі 5 046 грн.
Аргументи учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року вирішено позовні вимоги сторін щодо відповідного рухомого майна, речей особистого вжитку, а також коштів в сумі 26 266,00 євро, що зберігалися на депозитних рахунках відповідачки, адже в даному позові він посилався на обставини і факти, які не були встановлені вказаним судовим рішенням. Зокрема, судом не було встановлено обставин щодо належності коштів в розмірі 26 266,00 євро, які зберігалися на депозитних рахунках ОСОБА_2 під час перебування з ним у зареєстрованому шлюбі та були зняті нею особисто, а також не прийнято рішення про поділ цих коштів, які відповідно до статті 61 СК України являються об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Судами неповно та не всебічно з`ясовані всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, не об`єктивно оцінено докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, висновки судів є неправильними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, який підписаний представником ОСОБА_4, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в неоскарженій ОСОБА_2 частині без змін. Відзив мотивований тим, що подання позову в цій справі позивачем є спробою переглянути рішення судів, які набрали законної сили. ОСОБА_1 додав до позовної заяви копію довідки банку "Фінанси та кредит" за 17 січня 2006 року. Дану довідку він вже подавав у справу про поділ майна подружжя № 0907/2-15/2011, вона досліджувалася судом при постановленні рішення Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2013 року, яке набрало законної сили та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2013 року. В даному рішенні апеляційного суду чітко зазначено, що щодо коштів в розмірі 26 266,8 євро колегія суддів дійшла висновку, що вони не призначались на потреби сім`ї ОСОБА_1 і повернуті особам, які їх перераховували. А тому суд першої інстанції обгрунтовано закрив провадження у справі.
У червні 2020 рокуОСОБА_2 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості навчання та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким закрити провадження у справі в цій частині.