ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2020 року
Київ
справа №803/1137/16
адміністративне провадження №К/9901/37696/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року (головуючий суддя Ніколіна В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №803/1137/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (надалі позивач, товариство, підприємство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0000071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1924957,68 грн., №0000081400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1677638,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом не враховано, що підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди). Інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Позивач вважає, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу). Підприємство зазначає, що при випуску нафтопродуктів товариства через мережу АЗС в 2015 році проводились операції з продажу пального як кінцевим споживачем для їх особистого некомерційного використання, що є об`єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб`єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об`єктом оподаткування даним податком, що в першу чергу підтверджується бухгалтерським обліком в програмі 1С бухгалтерія, що не було досліджено перевіркою. Позивач вважає, що в даному випадку відбувалась реалізація пального суб`єктам господарювання та відпуск пального особам, які придбали дане пальне до 01.01.2015 року, що не є об`єктом оподаткування.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року, позовні вимоги задоволені, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0000071400 та №0000081400.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі №803/1137/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неправильному визначенні об`єкту оподаткування акцизним податком. Зазначає, що об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків. Вважає, що саме при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 Кодексу. Податковий орган зазначає, що з відпускних відомостей та накладних на одержання нафтопродуктів також вбачається, що такі відпускались споживачам в незначних кількостях по 150-300 літрів на місяць, що не свідчить про наявність гуртової (оптової) торгівлі нафтопродуктами, а лише стверджує про існування розстрочених платежів за придбання палива для заправки належних контрагентам автомобілів у безготівковій формі по талонах і смарт-картах.
Відповідачем 31.01.2019 року надані пояснення, в яких товариство просить надати належну правову оцінку діяльності позивача. Зазначає, що у випадку фізичного відпустку з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального суб`єктами господарювання, такі операції у 2015 році не підлягали оподаткуванню акцизним податком.
В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.07.2011 року по 31.12.2015 року, про що складено акт від 04.07.2016 №203/28-06-14-00/37821544 (надалі - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 25.07.2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1924957,68 грн., в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 1283305,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 641652,56 грн., №0000081401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 1677638,01 грн. в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 1118425,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 559212,67 грн.
Актом перевірки встановлено, що товариство не нараховувало акцизний податок на відпуск нафтопродуктів та скрапленого газу з автозаправних станцій та автомобільних газозаправних станцій при здійсненні розрахункових операцій та відпуску нафтопродуктів при застосуванні талонів та паливних карток, смарт-карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо та ін.
Податковий орган дійшов висновку, що при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів), а через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і такі операції є об`єктом оподаткування акцизним податком.
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що між товариством (постачальником, продавцем) та контрагентами укладались договори поставки нафтопродуктів та договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС.
Відповідно до умов договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів продавець зобов`язався передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України, з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язався приймати у власність паливно-мастильних матеріалів та оплати їх вартість. Товар за цими договорами постачається частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС шляхом вибірки покупцем паливно-мастильних матеріалів з АЗС на підставі паливних карток або смарт-карток. Датою поставки паливно-мастильних матеріалів вважається дата, що вказана в чеку з РОS-терміналу або спеціальній відомості. Відпуск паливно-мастильних матеріалів покупцю здійснюється на підставі пред`явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням РОS-терміналу шляхом заправки паливно-мастильних матеріалів транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем самостійно в межах добового (місячного) ліміту паливно-мастильних матеріалів, встановленого на смарт-карті.
За умовами договорів поставки нафтопродуктів постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти в асортименті (товар), а покупець прийняти від постачальника та оплатити його вартість. Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідного додатку, постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку на пальне "WOG" встановленої форми відповідного номіналу. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Термін дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної. Товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) на умовах FCA (Інкотермс 2010) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.
Аналіз договорів купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів дає підстави для висновку про здійснення позивачем продажу ПММ шляхом передачі покупцям карток на пальне, талонів та смарт-карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували паливно-мастильних матеріалів на АЗС.
Спірним питанням у цій справі є сплата акцизного збору при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування (абзац 1 та 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.