ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 813/5620/13-а
адміністративне провадження № К/9901/24889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Брильовського Р.М. від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В. від 22 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року №0000082200 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 313400,00 грн.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Армет" (код ЄДРПОУ 37044326) (далі - ТОВ "НВП "Армет") у листопаді 2012 року.
Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Застосувавши при вирішенні спору приписи підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 3, частини першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), суд дійшов висновку, що здійснення операцій між позивачем та ТОВ "НВП "Армет" щодо поставки останнім товарно-матеріальних цінностей (рам бокових, балок надресорних) й використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується документально, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами, що випливає із отриманої за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання скаржника, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснювалася поза межами правового поля.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "НВП "Армет" у листопаді 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 березня 2013 року №77/2200/37958251, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого відбулося завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період на 313400,00 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту у розмірі 313400,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та його постачальнику ТОВ "Таурус Голд" (акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВП "Армет" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2012 року від 14 лютого 2013 року №596/22-9/37044326; акт про результати зустрічної звірки ТОВ "Таурус Голд" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за квітень, травень, червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку від 24 вересня 2012 року №132/244/38112590), відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.