ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 333/111/17(2-а/333/58/17)
адміністративне провадження № К/9901/34725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2017 (суддя Варнавська Л.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 (колегія у складі суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі №333/111/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із адміністративним позовом до Міністерства оборони України про:
- визнання протиправними дій щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975) та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);
- стягнення одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 в розмірі 243600 грн.
2. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2017 позов задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Міністерства оборони щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 прийнято нове, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням службових обов`язків в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням службових обов`язків в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан з 09.08.1983 по 19.11.1984, з 30.05.1985 по 30.05.1987, що підтверджено довідкою Комунарського районного військового комісаріату м. Запоріжжя.
6. Позивач звільнений з військової служби 31.12.1996 зі Збройних Сил Російської Федерації, що підтверджується довідкою замість військового квитка, виданою військовозобов`язаному запасу.
7. Витягом із протоколу № 1102 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.04.2013 встановлено, що поранення позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
8. З 27.08.2014 позивача визнано інвалідом ІІ групи. Причина інвалідності - поранення та контузія, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
9. Після встановлення ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з питання виплати одноразової грошової допомоги, яким документи щодо отримання позивачем одноразової грошової допомоги направлені до Міністерства оборони України.
10. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 100 від листопада 2016 року (без зазначення дня), про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі, що звільнена зі Збройних Сил Російської Федерації 31.12.1996 та визнана інвалідом ІІІ групи в Україні 31.05.2011 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час та станом на день встановлення інвалідності ОСОБА_1 є військовозобов`язаним запасу України, що підтверджується довідкою №1/4/5017 виданої замість військового квитка. Отже, не має підстав вважати позивача військовослужбовцем іншої країни. Тому відповідач необґрунтовано відмовив йому у призначенні одноразової грошової допомоги з цих підстав.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 243600 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у суду відсутні підстави для стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 ОГД, з огляду на передчасність таких вимог.
13. Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з судом першої інстанції. Проте зазначив, що визнавши протиправними дії відповідача з відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції фактично не захистив право позивача на отримання такої допомоги, що суперечить основним принципам адміністративного судочинства.
З огляду на це, апеляційний суд вирішив, що способом захисту порушеного права позивача в контексті спірних правовідносин є зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Закону № 2011.