ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа №160/9721/18
адміністративне провадження №К/9901/35552/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 (суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя Іванов С.М., судді Чепурнов Д.В., Коршун А.О.),
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС №0389807/1316-0410 від 15.03.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка послалася на те, що вона є власником об`єкта нежитлової нерухомості - будівлі фруктосховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який згідно з підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням їй протиправно визначені податкові зобов`язання з цього податку в розмірі 27886,40 грн за 2017 рік.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2019, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій вказали, що на об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачці, не поширюється податкова пільга, встановлена підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК. За висновком суду, ця пільга не стосується нерухомого майна, яке належить фізичній особі-підприємцю чи фізичній особі, а встановлена виключно для промислового підприємства в розумінні норм Господарського кодексу України.
Позивачка подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.
В касаційній скарзі позивачка зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, оскільки ця норма поширюється не лише на промислові підприємства, а в цілому на будівлі промисловості, незалежно від організаційно-правової форми власника та виду підприємницької діяльності, яку він здійснює. Будівля, яка належить їй, є будівлею промисловості. Позивачка доводить, що належність об`єктів нерухомості до будівель промисловості свідчить про їхнє цільове призначення, а не фактичне здійснення промислового виробництва.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
Ухвалою від 23.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2., суддів Бившевої Л.І., Юрченко В.П. відкрив касаційне провадження у справі № 160/9721/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019.
На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/9721/18 між суддями, про що складено протокол від 26.11.2020.
Для розгляду справи № 160/9721/18 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2018 № 0389807/1316-0410 ГУ ДФС на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна, за 2017 рік у розмірі 27 886,40 грн.
У відповідності з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачка є власником об`єкта нерухомого майна - будівлі фруктосховища площею 1742,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в стадії незавершеної реконструкції.
Суди встановили, що вказана нежитлова будівля за своїми технічними характеристиками та призначенням є виробничим приміщенням, відповідає класу "Будівлі промисловості" згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
В касаційній скарзі позивачка не наводить доводів, які б свідчили, що вона заперечує правильність встановлення судом зазначених обставин у справі.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас, підпунктом 266.2.2 встановлено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, будівель і споруд, які не є об`єктом оподаткування.
Так, підпунктом "є" цього підпункту передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Цим вимогам судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають не в повній мірі.
Поставною від 17.02.2020, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, а в позові відмовлено.