ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 807/2434/15
адміністративне провадження № К/9901/61656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №807/2434/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби
про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді,
за касаційною скаргою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Луцович М.М., суддів Рейті С.І., Шешеня О.М.)
і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Улицького В.З., суддів Гулиди Р.М., Запотічного І.І.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - "ДФС України"), Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (далі - "Закарпатська митниця ДФС"), в якому просив стягнути із Закарпатської митниці ДФС на його користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року у справі №2а-0770/1139/11 про поновлення на роботі за період з 3 березня 2012 року до 29 травня 2015 року у розмірі: 302349,57 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачі не виконали вчасно судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що відповідно до статей 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") є підставою для стягнення із Закарпатської митниці ДФС на користь позивача його середнього заробітку у розмірі: 302349,57 грн за період з дня ухвалення відповідного судового рішення до дня поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, позов задовольнив частково, стягнув із Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року у справі №2а-0770/1139/11 за період з 3 березня 2012 року до 26 травня 2015 року у розмірі: 191731,41 грн з утриманням обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.
Суди виходили з того, що відповідач не поновив позивача на роботі негайно після проголошення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року у справі №2а-0770/1139/11, а посилання Закарпатської митниці ДФС на відсутність її вини у затримці виконання судового рішення жодним чином не обґрунтовує правомірність такої затримки і не звільняє від відповідальності за невчасне поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Закарпатська митниця ДФС просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року та залишити позовну заяву без розгляду. Вказує на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права до фактичних обставин справи, що вказували на пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду. Вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки із наказом про поновлення на посаді він ознайомився 9 червня 2015 року, а із цим позовом звернувся до суду 17 грудня 2015 року. Водночас, на думку скаржника, застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 КЗпП України є безпідставним, оскільки норми вказаної статті дають право на звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком тільки у випадку порушення законодавства про оплату праці.
Також Закарпатська митниця ДФС вказує на те, що:
- затримка поновлення ОСОБА_1 на роботі відбулася не з вини відповідачів, а у зв`язку з тим, що після поновлення на роботі позивач по місцю роботи не з`являвся, жодних дій, які б вказували на його намір вступити в трудові відносини з митницею, він не вчиняв, зокрема у строк, встановлений законом, позивач не подав виконавчий лист про поновлення його на роботі до примусового виконання;
- обставини щодо пропуску позивачем встановленого законом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відсутність поважних причин пропуску строку звернення до примусового виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі встановлені ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі №2а-0770/1139/11;
- постанова суду від 2 березня 2012 року в частині поновлення позивача на роботі була виконана добровільно шляхом видання наказу Міністерства доходів і зборів України від 27 травня 2015 року №518-о;
- поновлення працівника на посаді можливе лише за ініціативними діями обох сторін у трудових правовідносинах (працівника і працедавця);
- обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.
У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Позивач не погоджується із твердженням відповідача про пропуск строку звернення до суду. Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 1 липня 2015 року у справі №6-435цс15, зокрема: "законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидачу власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення".
Позивач зазначає, що згідно частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Крім того, питання пропуску строку звернення позивача до суду вже досліджувалося і це питання було окремо вирішене ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, яка набрала законної сили і не оскаржувалася відповідачами.
Також позивач вказує на те, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Цей обов`язок не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження). В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі №804/5096/17. Тому, на думку позивача, на відповідачах лежав обов`язок негайно виконати судове рішення в частині поновлення позивача на роботі, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.
ДФС України свого відзиву на касаційну скаргу не подала. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 25 вересня 2018 року отримала 1 жовтня 2018 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 березня 2012 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, у справі №2а-0770/1139/11 задоволено позов ОСОБА_1 до Чопської митниці та до Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 27 травня 2015 року №518-о "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Чопської митниці Міндоходів з 11 березня 2011 року.
Відповідно до наказу Чопської митниці Міндоходів від 29 травня 2015 року №55-о "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 27 травня 2015 року №518-о "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено на посаді з 11 березня 2011 року.
Згідно довідки Ужгородської митниці від 5 травня 2011 року №11/26-98 середньо-годинна заробітна плата позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, на дату звільнення складала: 31,82 грн, а середньомісячна - 4948,01 грн.
Також суди встановили, що періодом затримки у виконанні постанови суду від 2 березня 2012 року у справі №2а-0770/1139/11 про поновлення ОСОБА_1 на посаді з вини відповідача є період з 3 березня 2012 року до 26 травня 2015 року включно.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Положеннями частин першої, другої статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.