ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 280/6481/19
адміністративне провадження № К/9901/24965/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у складі головуючого судді Новікової І.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шальєвої В.А. (судді-доповідача), Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі №280/6481/19 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земіт" про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земіт" (далі - ТОВ "Земіт", відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в Державній казначейській службі України, а також на ті, що знаходяться в банках на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив що ТОВ "Земіт" станом на кінець грудня 2019 року має податковий борг в загальному розмірі 158 456,37 грн.
3.2. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Інформаційної бази щодо зареєстрованих транспортних засобів відсутня інформація про наявність у власності ТОВ "Земіт" транспортних засобів та нерухомого майна.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не дотримано положення статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке має передувати зверненню до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 94.2 ст. 94 ПК України та процесуального права. Скаржник зазначає також про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, якою визначено, що пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперчують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини; пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
7. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
9. Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
10. Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
11. Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
12. Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
13. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
14. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1)відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2)недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3)майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
15. Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.
16. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, на яку посилався позивач в своїй касаційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 по справі №826/16002/14.